Розділ «26»

Погляд зупинився на знайомому прізвищі: «Сибіров Рефат Абдулкаримович, номер 316». Працелюбний стажист навіть виписав паспортні дані.

– Молодця! Була б у мене зайва медаль – точно вручив би! – усміхнувся Віктор. – Гаразд, до завтра!

Потім він відвіз підхмеленого майора додому на Березняки і вже звідти попрямував до себе додому. Подивився на годинник – чверть на восьму. Згадав про святкову вечерю й натиснув на педаль газу. Промайнула думка про подарунок, але тут же згадав, що подарунок «від чоловіка» Іра вже отримала. Вирішив днями купити їй щось від себе, а не від людини з важко вимовлюваним «по батькові».

– Абдулкаримович, – повторив уголос Віктор. «Даремно він боявся, що я зламаю язик», – подумав він, згадавши, як Рефат знайомився.