Двором ходить – як місяць сходить,
У сіні вийшла – як зоря зійшла...
Не обминають своєю увагою колядки і важливості матеріального благополуччя родини, необхідності дарувати коштовні прикраси та гарні речі молодій нареченій. Популярними також є елементи "викупу" за наречену, плетіння вінків, ворожіння, вихваляння молодих перед родичами тощо. Головна мета колядок "весільного типу" – провістити щасливе подружнє життя, статки та злагоду молодій родині.
На Західній Україні дозволяється колядувати не тільки дітям та підліткам, але й старшим людям. Найчастіше колядують чоловіки (можливо тому, що жінки й так завантажені хатньою роботою з нагоди свята). Зазвичай починають із священика: співають у його оселі, бажаючи щастя й добробуту. Після того як колядники закінчили співати, священик має запросити їх до столу, почастувати чим Бог послав. Але гості довго не сидять, бо в них ще величезний список дорогих серцю дітей, яких хочеться привітати.
Якщо колядують парубки, то вони за старих часів розробляли цілу вітальну програму. Колядницька ватага зазвичай складалася з двадцятьох осіб, серед яких – і музиканти, і танцюристи, і скарбник, і міхоноша, загалом, виконувачі різноманітних святкових "функцій". Пританцьовуючи та жартуючи, парубки ходять від дому до дому, колядують, а потім прямують далі.
Хазяїн не на словах запрошує до оселі, а знаками – виходить на поріг дому з калачем у руках. А хазяйка вихо-
дить на поріг із новою лляною тканиною в руках і перев'язує нею хрест, що принесли колядники.
Перед святковим дійством годиться господарям почастувати шановних гостей, і тільки потім починається власне колядування.
Після жартівливих побажань добра, багатства та сімейної злагоди колядники три рази вклоняються господарям і виходять із-за столу. Причому виходити слід не просто так, а плечима назад, та ще й пританцьовуючи. Надворі, куди разом із парубками виходять і господарі, дійство продовжується: колядники водять хороводи навколо хазяїв, грають на музичних інструментах та співають.
У тому разі, якщо в сім'ї була пасіка, господар обов'язково запрошував колядників туди, вірніше на місце, призначене влітку для вуликів. Колядники беруть одне одного за руки та водять хоровод за сонцем. Ці магічні дії повинні були завадити бджолам тікати. До хороводу й після нього весь гурт стає на коліна в коло та складає посередині шапки – щоб такий великий був бджолиний рій. "Музичний супровід" цих дій – веселі пісні, щоб бджоли були веселі. Найбільш активно діяли парубки-колядники на Гуцульщині – там ці традиції збереглися краще, ніж в інших місцевостях України.
Ще одне важливе дійство цього дня – різдвяний ляльковий театр під назвою вертеп. На думку дослідників, український вертеп народився в XVI–ХVП столітті. Вертеп являє собою переносний двоповерховий будиночок. На верхньому поверсі – невеличка балюстрада, за якою і відбувається театральне дійство.
Текст різдвяної драми – оригінальна суміш книжних і народних елементів. Перша частина дійства – різдвяна драма, друга частина – сатирично-побутова інтермедія. Причому, якщо перша частина має усталений сюжет (який завжди закінчується смертю Ірода), то друга частина може змінюватися залежно від обставин, місцевості, талантів самого вертепника та інших факторів. Вона віддзеркалює систему цінностей народу України, уподобання населення, ставлення до різних рис характеру. Найчастіше дійовими особами інтермедії стають жінка, чоловік, козак, шинкар, циган, священик і чорт, але можливі варіанти.
Отже, всі, хто бажав цього дня поколядувати, здійснили свої наміри та задоволені повернулися до своїх осель.
Після святкової вечері в цей день діти починають бавитися під ялинкою, батьки цим милуються, не вгамовують, бо о цій порі традиція вже дозволяє розваги.
Різдво Христове
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гната“ на сторінці 5. Приємного читання.
