До речі, слово "коляда" походить від давньоримської назви Нового року, який святкувався в другій половині грудня. Походження назви опосередковано вказує на значний вплив греко-римської культури на староукраїнські традиції. Можливо, разом із назвою свята наші предки запозичили й традицію величальних новорічних пісень. У перекладі з римської мови "коляда" значить "хвалити". Календами називалося печиво у формі ясел або інших пов'язаних із народженням Ісуса Христа речей, яке роздавали в римських церквах на Різдво.
Слово "коляда" є в мовах більшості народів Європи. В українській мові це слово має кілька значень: 1) різдвяне свято; 2) величальна пісня, що співається під час різдвяних свят; 3) винагорода у вигляди грошей або продуктів за величальну різдвяну пісню.
Але римський – не єдиний варіант походження слова "коляда". Зокрема, деякі українські історики вважають, що назва походить від імені одного з язичницьких богів. Коляда – це бог свята й миру давніх слов'ян.
Останнім часом в Україні більшою мірою поширені колядки релігійного змісту, у першу чергу зі згадками про Ісуса Христа, Богоматір:
А на річці, на Йордані
Діва Марія сина купала,
Сина купала, ченців питала:
"Гей, ченчики, ченчики,
Охрестіть сина мого єдиного..."
Величальні пісні релігійного змісту зазвичай виконуються для хазяїна, хазяйки або літніх людей.
Але в піснях чітко простежуються і хліборобські, і мисливські, і весільні, і військові, і фантастичні мотиви.
Колядки з хліборобськими мотивами покликані створити словесний образ заможності, спокою та сімейної злагоди. Величальні пісні малюють образ багатого хазяїна, у якого весь посуд срібний, столи шовками застелені, комори повні добра, у полі випасаються отари овець та череди волів тощо. Хазяйка дому постає в колядках (і в щедрівках) як уособлення миру в родині, вона берегиня домашнього вогнища, спокійна, тиха, красива. І обов'язково шанує свого чоловіка та добре виховує дітей, учить бути чемними, працьовитими й охайними.
Гой знати, знати, хто господиня:
В неї в світлиці, як в веселиці,
В неї челядка в золоті ходить –
У золоті ходить, у добрі бродить.
Хліборобські та мисливські мотиви в колядках – спосіб зберегти спогади про староукраїнський побут, коли ці господарські справи займали надзвичайно важливе місце в житті майже кожної родини. Здебільшого хоробрим мисливцем змальовується син господаря того дому, куди завітали колядники. І такі колядки зазвичай мають натяки на весілля. У колядках із військовими мотивами згадуються княжа й козацька доба – доба звитяжна, героїчна. Явища природи оживають у колядках із фантастичними мотивами. Сили Всесвіту закликаються на допомогу людині, їхня сила спрямовується на добро.
І, нарешті, те, що найбільше цікавить молодь, – кохання. Весільні мотиви в народній обрядовій пісенній творчості посідають дуже важливе місце. Такі колядки мають на меті оспівати дівочу красу, чесноти парубка, привабливі моменти майбутнього подружнього життя, взаємні почуття тощо:
Красна, прекрасна в лузі калина,
А ще краща твоя, дівчина.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гната“ на сторінці 4. Приємного читання.
