Для традиційної народної свідомості чорт – уособлення таємничої сили, якою клянуть своїх ворогів: "Бодай тебе чорт узяв"; "Іди під три чорти". За повір'ями, він боїться хреста, громових стріл святого Іллі та взагалі всього свяченого; захиститися від нього можна за допомогою спеціальної молитви та магічного кола.
Усяка згадка про чортів супроводжується зазвичай, приказкою: "Не при хаті/не при нас згадуючи". Чортів не бажано називати напряму, а вибирати яке-небудь інше слівце: "нечистий", "патлатий", "той, хто греблі рве", "ворог", "дідько", "спокусник", " лукавий" тощо. Іноді просто говорять "той". Для боротьби з бісами, які норовлять поганити те, що їсть і п'є людина, є спеціальні молитви – як для очищення їжі, так і для тих, хто вжив такі продукти.
Серед інших властивостей чорти мають і здатність вселятися в людей. При цьому вважається, що сам одержимий невинний у тому, що в нього проник біс. Молитва, всесильна та свята, здатна подолати чорта й вигнати його.
Багато хто вірить, що таїнство хрещення – це вигнання демона з людини. Тому-то й репетує так дитина під час цього обряду.
У таїнстві ж покаяння дух Божий посідає місце чорта в душі грішника, який покаявся.
Поряд з усім цим чорт – досить комічна й безталанна фігура. У фольклорі українців він слугує постійною мішенню для жартів і анекдотів. У боротьбі з чортом люди звичайно виходять переможцями. Звідси відоме прислів'я: "Не такий страшний чорт, як його малюють".
За народними уявленнями, чорт нерідко перетворюється на звичайнісінького дрібного капосника. Він здатен збити з пантелику п'яних людей, любить сварити, особливо тих, хто сильно дружний, закоханим шкодить ревнощами. Так .само не упускає він випадку заволодіти розумом і нашіптувати всякі гидоти тим, хто впав у відчай: "Хто вішається, тому дідько мотуза подає".
Тож український чорт, не має таких магічних і містичних властивостей, як у демонології, скажімо, західних країн. Він майже в усьому подібний до звичайної людини, але наділеної переважно негативними рисами – лукавством, підступністю, впертістю тощо, тобто уособлює те, чого їй не личить робити. Саме тому нерідко чорт програє у Двобої з доброчинною людиною, постаючи іноді у зовсім жалюгідному вигляді. А святі відлюдники взагалі ловлять бісів у кухлі з водою, перехрестивши її своєчасно, їздять на них верхи.
Відповідно багатоликим є й образ біса, якого часто не ототожнюють із чортом. Найчастіше він з'являється у людській подобі, але з цапиними чи собачими ногами, з ріжками на лобі та цапиною борідкою. Любить він і перевтілюватися у чорного пса, свиню або цапа. Звичайні місця його перебування – перехрестя доріг, болота, бур'яни або кущі бузини, порожні хати тощо – взагалі непридатні для проживання людей місця. Поблизу них традиційно розташовували млини, кузні, гончарні, майстерні, й, отже, не випадково мірошники, ковалі та гончарі вважалися пов'язаними з нечистою силою. Особливо це стосувалося ковалів і гончарів, котрі подібно до чортів, що пекли вогнем грішників, також "мучили" у полум'ї металеві вироби чи глиняний посуд. До того ж їхнє ремесло завжди вважалося священнодійством, утаємниченим заняттям, мовляв, неможливим без допомоги нечистої сили.
Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Польовик“ на сторінці 2. Приємного читання.
