Помітні риси занепаду і в образотворчому мистецтві. Скульптурні зображення імператорів грандіозні за своїми розмірами. Вони вражали глядачів, викликали повагу до імператорів, яка межувала зі страхом. У них немає спокою, простоти і величі, властивих скульптурним зображенням часів Антонінів.
У живописі й мозаїці того часу багато умовних рис; поряд із добре схопленими живими рисами трапляються грубі зображення, що свідчать про занепад смаків і майстерності. Водночас розвивалося християнське мистецтво. Так, під язичницькими впливами створюються різні типи зображень Христа, Богородиці та християнських святих. Християнський живопис і мозаїка позбавляються традиційних (язичницьких) форм, набувають оригінальних особливостей. З'являються різні школи християнського мистецтва. Найвідоміша – візантійська школа, створена під впливом східноримських художніх форм. Особливо важливим був вплив Єгипту: єгипетський предметний живопис, безсумнівно, позначився на візантійській іконописній майстерності.
Взагалі варто відзначити значний східний вплив на мистецтво і стиль Пізньої імперії. Цей вплив відчувався в усіх сферах життя – державних закладах, імператорському титулі, придворних церемоніалах, костюмах, головних уборах тощо. До особливих ознак східного стилю відносять сліпучу поважну розкіш у побуті і костюмах придворної аристократії, пряність, багатобарвність, твердість ліній і яскравість кольорів, з одного боку, відхід від реалізму та схильність до формалізму і стилізації, з другого.
Вплив східних мотивів і витіснення ними старих кла
Внутрішній вигляд християнської базиліки в Дура-Європосі
Мозаїчне панно "Дев'ять муз"
сичних форм найбільш відчутно проступає в ранньохристиянському стилі, як показали відкриті при розкопках у Дура-Європос, на середньому Євфраті, фрески. На основі цих фресок, а також пластичних зображень на християнських саркофагах, стінах катакомб (катакомбний живопис) та інших пам'яток ранньохристиянського мистецтва можна зробити висновок про відхід від реалізму й орнаменталізму класичного стилю в бік східної символіки та стилізації.
Втрачаючи зв'язок із дійсністю і стаючи лише засобом вираження абстрактних ідей та завдань, мистецтво з реалістичного й орнаментного перетворюється у формалістичне і символічне. Пізньоантичні, як і імітуючі їх середньовічні художники, у своєму намаганні підкреслити основну ідею допускають відступи від реальності, зображаючи, наприклад, непропорційно велику голову, гіпертрофовані очі, вуха і т.п., а все інше відсувають на другий план або й зовсім опускають як неістотне. Так створювався своєрідний абстрактний "трансцендентний" стиль, що зародився в пізній Античності, проте досяг повного розвитку в пізніші століття – у візантійському і середньовічному мистецтві.
Отже, пізньоримська культура, яка мала багатовікові традиції, розвивалася у двох напрямках. Для прихильників язичницької культури характерна глибока повага до старовини. Що ж стосується християн, то лише небагато з них визнавали цінність старої культури. Фанатичні представники християнської ієрархії частенько руйнували античні пам'ятки, вважаючи їх гріховною спокусою.
Голова пророка
Додаток 1. Термінологічний словник
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
