Ранньохристиянська епітафія
До речі, в колегію могли входити і жінки. Пліній Молодший наводить приклади про двох дияконис.
За її зразком виникла й інша колегія - пресвітерів (найстарших проповідників і тлумачів Святого Письма), до яких поступово перейшло керівництво всіма справами общини.
З II ст. виділяється ще одна посада - єпископи (наглядач, попечитель), які відали майном і грішми общини. Вони спочатку обиралися на общинних зборах і перебували під безпосереднім контролем общини. Проте пізніше ситуація кардинально змінилася. Крім господарських справ, єпископи виступають як головні спеціалісти з питань догматики та культу. Першочергове значення мала та обставина, що лише єпископи і пресвітери могли здійснювати таїнство євхаристії (причастя), найважливіший акт християнського культу.
З ІII ст. з'являються митрополити - керівники окремих церков, а з IV - V ст. – патріароси - керівники цілих територіальних церковних об'єднань. Із усіх християнських єпископів матеріальною силою і впливом виділявся єпископ римської общини. На початку IV ст. римський єпископ Марцелін (296 - 304 pp.) запозичив зі Сходу титул і став називатися папою (papa - батько).
Піддалася переробці і християнська література. Звідти викидають всю ідеологію з антиприватновласницькими та антидержавними тенденціями. З'являється список канонічних книг, де майже відсутня ідеологія раннього християнства. Вся "пророча" література потрапляє в число апокрифічних або "підроблених" книг.
У III ст. в ряди християн вступають великі власники. Це пов'язувалося з економічною кризою. Християнська ієрархія тепер будується за монархічним принципом, тобто християнство аристократизується.
Зовнішнім вираженням змін у християнських общинах стала поява особливих будівель для богослужінь – "господніх будинків" (з грец. – кірпакон, звідси німецькою – кірхе і слов'янською - церква).
Паралельно з утвердженням церкви ускладнювалася також і зовнішня обрядова сторона християнської релігії.
Віра в загробне життя, воскресіння мертвих, посередництво боголюдини (Христа), чудеса і подібні їм елементи старих релігій перейшли в християнську релігію. Християнський
Типова ранньохристиянська церковна споруда
культ складався з цілого ряду символічних дій, слів, проповідей, пісень і молитов. Центральну частину християнського ритуалу складало таїнство причастя, яке полягало у вкушанні хліба і вина, що символізували тіло і кров Христа. У християнстві цей обряд мотивується подіями Таємної вечері перед судом і стратою Ісуса.
Іншим таїнством було хрещення, яке передбачало очищення від "первородного гріха" шляхом купання у чистій воді в баптистеріях (спеціальних водоймах), які будували неподалік від храму. Після хрещення відбувалося миропомазання – частину тіла дитини змащували спеціально освяченою ароматичною олією – миром, яке єднало її зі Святим Духом.
До інших таїнств належать також сповідь (каяття), священство, шлюб і маслосвяття (соборування). Кожному з них відповідають певні обряди.
Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретичне. В ньому сплелися елементи трьох країн: Іудеї, Еллади і Риму. Своєю догматикою християнська церква повернена в бік Іудеї, філософією - Еллади, а практикою - в бік Риму.
Усі описані вище якості робили християнську релігію універсальною, космополітичною, за духом близькою Римській імперії. Завдяки всьому цьому християнство поступово отримувало щоразу більше визнання.
Мозаїка купола баптистерію
ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.
