Гіпокауст – система центрального опалення у римлян
Колона Марка Аврелій на честь перемоги
Театр у Сабраті
Терми Каракалли
Характерною рисою міст імператорської епохи були кам'яні бруківки, водогони (акведуки), підземні стічні рови для відведення брудних вод (клоаки). В самому Римі працювало 11 акведуків. Вони являли собою довгі ряди арок, що підтримували глиняні труби, якими текла вода з гірських джерел за багато кілометрів від міст. У місті труби йшли під землею, а звідти у різні водойми - громадські на майданах, приватні в палацах, при храмах і будинках найбагатших осіб, де вода била фонтаном. І досі в Рим воду постачають два стародавні водогони. Залишки великих водогонів збереглися у Франції, різних містах Малої Азії та Африки.
Один із найважливіших акведуків, що повністю зберігся донині, забезпечував водою м. Нім на півдні Франції. Щодня через водогін подавалося до 35 млн літрів води.
Для поглиблення русел річок і каналів римські інженери створили механізми, схожі на сучасні екскаватори з багатьма ковшами.
У багатьох римських будинках не було каналізації, тому будувалося багато громадських туалетів. Нечистоти змішали водою, що безперервно подавалася по каналу, розміщеному під сидіннями.
Центральні майдани міст (агори або форуми) прикрашалися портиками, храмами і базиліками. Споруджувалися чудові будівлі громадських купалень (терм), в яких були басейни з теплою і холодною водою, гімнастичні зали, кімнати відпочинку.
У II ст. в Римській імперії було 372 бруковані шляхи завдовжки близько 80 тис. км. Трасу цих шляхів вирівнювали, обабіч доріг викопано рови для стікання води, через річки або глибокі яри перекинули мости. Через кожну тисячу кроків (милю) на шляхах стояли кам'яні стовпи
Арка Адріана в Афінах
із зазначенням відстані до найближчих населених пунктів і до Рима. В самому Римі, на Форумі, стояв стовп із позолоченою верхівкою. Його вважали початком усіх шляхів Римської імперії і від нього пішов вираз "усі шляхи ведуть до Рима".
У портових містах споруджували кам'яні причали, комори для зберігання вантажів, кам'яні мури для захисту від морських хвиль. У північних провінціях багато будинків мали опалення: з печей гаряче повітря спрямовувалося глиняними трубами під підлогою і обігрівало приміщення.
Підлоги храмів, палаців, базилік, будинків знаті прикрашалися майстерно виконаними мозаїчними орнаментами і навіть цілими картинами. Наприклад, вілла Адріана в Тіволі, яка мала по колу 15 км, відтворювала все, що існувало в римському світі. Тут були Лікей Аристотеля, Академія Платона, Строката Галерея, Пританея, розкішні сади, фонтани, бібліотеки, театри тощо.
Тоді як громадські будівлі й будинки багатіїв вражали пишнотою оздоблення й зручностями, життя більшості мешканців було надзвичайно злиденним. Селяни й далі тулилися в дерев'яних чи сяк-так збудованих кам'яних хатинах, покритих соломою, які опалювалися піччю, що стояла посередині приміщення. Проте в містах зводили будинки на кілька поверхів (три, чотири і навіть шість), які називалися інсулами. У них здавали в найм окремі кімнати, іноді цілі помешкання. Ці будинки були неміцними і часто завалювалися, ховаючи під руїнами своїх мешканців. Крім того, нерідко траплялися пожежі через погано обладнані димоходи. Водогону в таких будинках не було, і мешканці горішніх поверхів спускалися вниз за кожним глеком води.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.“ на сторінці 4. Приємного читання.
