Скульптура Менелая "Орсст і Електра"
Серед приїжджаючих до Рима скульпторів частіше всього зустрічалися греки, які продовжували пропагувати традиції елліністичного мистецтва. їхня діяльність була успішною, і римські майстри теж намагалися копіювати шедеври грецьких скульпторів. У І ст. до н.е. три римських скульптори з грецькими іменами - Паситель,
Стефанос і Менелай - прославилися своїми копіями грецьких пам'яток. Так, із робіт останнього збереглася лише одна - "Орест і Електра".
У підсумку, скульптори часто ставали майстрами-ремісниками, які використовували камінь і метал для створення давніх "фотографій". Суворе дотримання зовнішньої подібності відрізняло римський портрет від красивих возвеличених грецьких статуй. Асиметрія губ, залисини, зморшки - все це було невідоме грецькій скульптурі, що створювала образи ідеальних людей, міфічних героїв і богів. Ефект зовнішньої подібності у римських портретах з прототипом посилювала фарба, нанесена на портрет, оскільки і волосся, і губи, і зіниці були пофарбовані. Але час владною рукою витер усі кольорові відтінки з більшості римських статуй, залишивши лише контраст і чіткість кам'яної поверхні.
Наприкінці І ст. до н.е. виникають нові тенденції. Ідеалом стає досягнення мети власними силами, без апеляції до родових предків. У портретах фіксуються уже не образи достойних старійшин роду, а людей, які володіють потенціалом піднятися над багатьма. Типовий приклад - портрет старого римлянина (І ст. до н.е.): шия, обличчя, усе строго, без надлишків, чіткі лінії зморщок, і головне - зовнішній вираз суворості.
На розвиток римського індивідуального портрета вплинув звичай знімати з померлих воскові маски, які потім зберігалися в головній кімнаті римського житла. Ці маски виносили з будинку під час урочистих поховань, і чим більше було таких масок, тим знаменитішим вважався рід. При скульптурних роботах майстри, очевидно, широко використовували ці воскові маски.
На противагу грецьким оголеним зображенням римляни створили "закриту статую" у зв'язку з уявою про велич і гідність римського магістрата, який з'явився перед народом одягнутим у тогу. Тому пам'яткою римської скульптури II ст. до н.е. є статуя, яка зображує римлянина, одягненого у тогу.
Портет старого римлянина (І ст. до н.е.)
Ескулап
Серед найзнаменитіших скульптурних портретів варто виділити портрет Гнея Помпея, який відзначався ретельною і прекрасною обробкою поверхні фактури (скульптор вдався до прийомів високої елліністичної техніки). Зображуючи обличчя, художник, за римською традицією, намагався передати всі індивідуальні риси. Він далекий від ідеалізації, властивої грецьким та елліністичним скульптурам. У дусі своїх попередників художник підкреслив природні дефекти зображеної людини. Він відтворив нерухоме м'ясисте обличчя з вузькими, маловиразними очима, маленьким піднятим носом.
До відомих зразків портретного мистецтва належить і бюст Цицерона. В ньому також елліністична техніка обробки матеріалу і прийоми узагальненого зображення поєднуються з римським реалізмом. Цицерон показаний підстаркуватою людиною з дещо обтяженим обличчям, відкритим лобом і гострим поглядом, а на губах - легка іронічна усмішка. Подібною була й статуя Юлія Цезаря. Отже, можна стверджувати, що для пізньореспубліканської скульптури характерне намагання повернутися до попередніх італійських зразків.
Свою увагу скульптори звертали на передачу індивідуальних рис обличчя; фігура, одягнута в тогу, зображувалася майже завжди стереотипно. Поряд із чоловічим, з'являється і жіночий індивідуальний портрет. Скульптори створювали також групові поясні портрети родичів і об'єднаних єдиною композицією стели, групові портрети у повний зріст. їхнє виникнення пояснювалося культом суворого сімейного укладу давньоримських знатних родів. Прикладом такого групового портрета може бути зображення на надмогильній стелі римлянина Вібія і членів його сім'ї (друга половина І ст. до н.е.).
Значних успіхів досягають і рельєфні зображення. І тут ми бачимо поєднання елліністичних і римських рис. Один барельєф, наприклад, являє собою контамінацію міфологічних сцен, елліністичних за своїм сюжетом і технікою виконання, із зображенням римського жертвопринесення після цензу, подане в традиційно римському реалістичному стилі.
Таким чином, у римському скульптурному портреті II - І ст. до н.е. закладалися основи розвитку всього західноєвропейського портретного мистецтва.
Надмогильна стела римлянина Вібія і його сім'ї (І ст. до н.е.)
ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО“ на сторінці 3. Приємного читання.
