Уже в ранню епоху впливали на римлян і грецькі релігійні уявлення, запозичені з грецьких міст Кампанії. Грецькі уявлення про ті чи інші божества поєднували з латинськими іменами. Церера (ceres - їжа, плоди) асоціювалася з грецькою Деметрою і перетворилася в богиню рослинного царства. Грецький бог вина, виноробства і веселощів Діоніс став називатися Лівером, а грецька Кора, донька Деметри, - Ліберою. Від греків перейшло в Рим вшанування Аполлона, Гермеса (в Римі Меркурія) та інших божеств.
Крім перелічених, римляни вшановували й інші божества, які уособлювали сили природи, що впливали на волю людей, допомагали або шкодили їм. Це Флора - богиня розквіту, Феронія - родючості, Сатури - бог сівби, Опс - польових робіт, Термін - бог меж, Фас - богиня права, Ювентус - бог юності, Фавн - бог лісів і тварин тощо.
Кожному божеству були присвячені особливі дні, коли відбувалися жертвування, влаштовувалися свята та ігри. В середині лютого відзначалося свято на честь Фавна - "вовче свято" - луперкалії (lupercalis), під час якого одягнуті у вовчі шкіри жерці (lиреrсі) бігали містом і били батогом
Римська богиня Мінерва
Юнона
Церера
зі шкір жертовних тварин усіх зустрічних. Зустріч з луперком розглядалася як сприятлива прикмета, що обіцяла щасливе життя, щасливий шлюб, дітонародження тощо.
У березні справляли урочисті амбарвалгі (ambar- valia), свято весни, присвячене Дерері й Марсу, під час якого співали гімни на честь божеств: "Батько Марс, молюся до тебе і прошу бути добрим і милостивим до мене, до всього мого будинку і господарства".
У квітні відзначали свято родючості Дерери, яка була покровителькою плебеїв, з піснями, танцями, іграми і кінними змаганнями (ludi cereal es).
Особливою урочистістю вирізнялося першотравневе свято на честь родючої сили природи (Dea Dia Ops). Дванадцять арвальських братів (fratres arvales), давня жрецька колегія, прикрашені вінками з колосків, обходили міське поле Рима зі співом старовинних народних пісень: "Нам, лари, допоможіть", "Відведи, Марс, смерть і загибель від багатьох з нас" (Enes, Lares, juvilate! Neve rue, Marma sins incureve inpleores) тощо.
Ha літні місяці припадали свята вогню (Vestalia), підземних сил (Volcanalia), води (Neptunalia); взимку, 15 грудня, святкувалися сатурналії (Saturnalia), які спочатку супроводжувалися людськими жертвоприношеннями.
Римська релігія не мала такої складної і розвинутої міфології, як грецька.
У Римі з найдавніших часів релігія стала надбанням різних жрецьких колегій, які вимагали суворого виконання релігійного ритуалу і культу.
Жодна державна і приватна справа не розпочиналася і не закінчувалася без попереднього запитування волі богів і їхнього задобрення. Лише при належному виконанні приписаних культом правил і проголошенні сакральних формул гарантувався щасливий кінець розпочатої справи. Порушник релігійних обрядів отримував покарання не лише на землі, але й після смерті, потрапляючи під владу злих духів, які шкодять людині, - мервів чи лемурів.
Сатурн
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ“ на сторінці 3. Приємного читання.
