Залишки старовинного храму на честь Юпітера
явищам природи. Ці сили і є божествами (numina), які можуть приносити користь чи завдавати шкоди людині. Процеси, які відбувалися в природі (зростання насіння, дозрівання плодів), уявлялися римлянами у вигляді особливих божеств. А з розвитком суспільно-політичного життя увійшло у звичай обожнювати такі абстрактні поняття, як надія, честь, згода тощо.
Серед безлічі богів виділялися такі, які набували загальноримського значення. Римляни перебували у постійному взаємозв'язку з іншими народами і від них перейняли деякі релігійні уявлення. Які ж головні божества були у римлян?
Втіленням сили сонячного світла, блискавки і грому був бог Дієспітер або Юпітер, який жив у високих (Альбанських) горах. Пізніше з бога сонячної енергії Юпітер перетворився у головне божество пантеону - превеликого Юпітера (Jupiter Optimus Maximus). Покровителем неба і склепіння був Ян чи Янус (дволикий) - сторож входу і виходу, початку і закінчення кожної справи, миру і війни. Янусу був присвячений місяць січень – перший місяць у році після реформи Нуми Помпілія, а на одній із римських площ стояла арка Януса, ворота якої при початку воєнних дій відчинялися, а по закінченні зачинялися. Крім Януса, богом війни, що відігравав велику роль у соціальному устрої Риму, був Марс (Mars), початково бог продуктивних і рослинних сил, чоловічої могутності (mas), а потім бог весни, народження і, з іншого боку, як антитеза народженню, бог смерті. На честь Марса була створена особлива жрецька колегія салив (salii - стрибуни), яка складалася з представників 12 знатних римських громадян. Під час свята на честь Марса у перші дні березня салії влаштовували урочисті процесії вулицями, стрибали і кричали, ударяючи в круглий щит і закликаючи старовинними висловами бога Марса на захист і охорону населення.
Марс
Верховна весталка
До давніх божеств Риму належала й богиня вогню і домашнього вогнища Веста (Vesta). У храмі Вести горів незгасаючий священний вогонь, який підтримували чисті та цнотливі весталки. Вони були доньками знатних римських родин у віці від 6 до 10 років. Дівчатка повинні були бути красивими і не мати тілесних вад. Верховний римський жрець (pontifex maximus) забирав, як полонянку, обрану дівчинку з батьківського будинку, промовляючи при цьому фразу: "Teamato, capio!" - тобто "Тебе, улюблену, беру!"
У випадку незгоди батьків віддати доньку, вербування проводилось за допомогою жеребкування. Вступивши у храм Вести, дівчинка 10 років навчалася у старших весталок, готуючи себе до високого служіння. Наступні 10 років вона служила жрицею в храмі, зберігаючи обітницю незайманості і підтримуючи вогонь на вівтарі богині. Потім 10 років вона готувала нових дівчаток. Вийшовши через ЗО років із храму Вести, вона мала право вступити в шлюб, але шлюби весталок були досить рідким явищем.
Суспільне становище весталки було настільки високим, що при зустрічі з нею на вулиці дорогою їй поступався сам консул. Випадкова зустріч з весталкою звільняла злочинця від страти. їй довіряли державні таємниці і заповіти. Свідчення весталок у судах приймалися без присяги.
Її протекції добивалися найвищі чиновники держави. За образу весталок призначалася смертна кара.
Однією з перших римляни почали вшановувати латинську богиню Діану - покровительку жінок, богиню місяця, а також рослинності, що з'являлася щорічно. Храм Діани на Авентині було побудовано, за легендою, ще при Сервії Туллії. Пізніше стали вшановувати іншу латинську богиню Beнеру - покровительку садів і городів, божество достатку і процвітання природи.
Будинок весталок
Діана
Юнона спочатку була також суто італійською богинею, вона вважалася генієм - оберігала жінок, була прийнята в Етрурії під іменем Уні, а повернувшись у Рим, стала однією з найшанованіших божеств. Мінерва теж була італійською богинею, запозиченою етрусками, а в Римі вона перетворилася в покровительку ремесла.
Від етрусків римляни перейняли ритуал і своєрідну систему забобонів та ворожінь, відому під назвою disciplina etrusca.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
