Однією із форм поезії був дифірамб (пісня на честь бога Діоніса). Інші пісні поділялися на:
• просодії (виконувалися під акомпанемент флейти);
• пеани (подячні пісні Аполлону, Артеміді та іншим богам);
• гімни (співали біля жертовника під звуки кіфари);
• гіпорхеми (пісні, пов'язані з танцями);
• епінікії (на честь переможців змагань);
• сколії (на бенкетах);
• епіталамі! (весільні) тощо.
Видатним хоровим ліриком VI ст. до н.е. був Стесіхор із Гімери. Його твори були переважно еротичними і нагадували швидше балади, ніж епос, хоча про прямий зв'язок з епічною поезією говорили їхні назви: "Зруйнування Трої" або "Орестея". Найбільш відома його пісня про прекрасну Єлену, яка, за Стесіхором, не була причиною Троянської війни, бо не сама опинилася в Трої, а тільки її привид.
Найвищого розквіту хорова лірика досягла на межі VI – V ст. до н.е. Пишнотою мови, глибиною думки, багатством ритміки у віршах і музиці виділялися Симонід з о. Кеос, його племінник Вакхилід Кеоський і Піндар із Фів. Найстарший з них, Симонід, побував при дворах фессалійських, сицилійських і афінських правителів, запобіг, згідно з традицією, війні між
Грецький музичний запис
Акрагентом і Сиракузами, писав піани, дифірамби, гіпорхеми, епінікії і трени (похоронні плачі). Перший прославив перемоги греків над персами.
Піндар писав епінікії, звернені до переможців ігор. Композиція цього жанру спиралася на традиційну чотиричленну схему, включаючи в себе елементи: енкоміастичний (похвала герою і його рідному місту), гімнастичний (звеличення міфологічного покровителя цього міста), гномічний (зауваження хору, що містять різні настанови) і міфологічний (легенди про місце проведення ігор, або рідне місто переможця, або його власне походження). Піндар походив із старовинного аристократичного роду, тому і став виразником аристократичних ідеалів, оспівуючи "арете" - вищу чесноту, що є вродженою у благородної, знатної людини. Вершиною людського щастя він вважав перемогу в Олімпії.
Стиль Піндара вважався досить важким, оскільки він висловлювався піднесено. Але досконалість композиції, сміливість описань, твердість моральних оцінок зробили його першим серед грецьких майстрів хорової лірики. Проте у V ст. до н.е. ця літературна форма змушена була поступитися трагедії. Незважаючи на це, вона уособлювала віру у справедливість, людські старання, цінності земного існування.
ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ“ на сторінці 3. Приємного читання.
