Форма літургій і була конкретною формою виділення частини додаткового продукту громадянами-багачами громадянам-біднякам. Становище дрібних виробників було полегшене тим, що вони були позбавлені фізично важкої праці завдяки наявності рабів.
Існували і проміжні форми полісної організації. Однак усі грецькі поліси завжди здійснювали своє основне завдання - зміцнювати владу над залежним населенням і їх експлуатацію. Характер землеволодіння при цьому, як правило, визначав більшу чи меншу демократичність кожного конкретного поліса.
Розвиток полісного життя привів до зміцнення зв'язків як у самій Греції, так і за її межами та до формування полісної ідеології - ідеології власників. Вона породила впевненість у перевагах грецького політичного ладу над ладом інших грецьких держав і у військовій перевазі греків над "варварами", а звідси моральне право використовувати негреків як рабів. Ця ранньорабовласницька ідеологія отримала подальший розвиток у вченні Аристотеля "про рабів за природою".
У полісах сформувалася і своя система духовних цінностей. Перш за все, своєрідний соціально-економічний і політико-культурний устрій, сам поліс греки вважали вищою цінністю. На їхню думку, лише в рамках поліса можна існувати не лише фізично, але й вести повнокровне, справедливе, моральне життя, достойне людини. Складовими поліса як вищої цінності виступали особиста свобода людини, що розумілася як відсутність усілякої залежності від будь-якої особи чи колективу, право вибору занять і господарської діяльності, право на певне матеріальне забезпечення, в першу чергу на землю, але водночас з тим засудження накопичення багатства.
У системі духовних цінностей поліса сформувалося поняття громадянина як вільної особистості, яка володіла сукупністю невід'ємних політичних прав: активна участь у державному управлінні, хоча б у формі обговорення питань на народних зборах, право і обов'язок захищати свій поліс від ворога. Органічною частиною моральних цінностей громадянина поліса стало глибоке почуття патріотизму щодо свого поліса. Грек вважався повноправним громадянином лише у своїй маленькій державі. Варто йому переїхати у сусіднє місто - і він перетворювався в політично безправного метека. Ось чому греки дорожили саме своїм полісом. їхнє місто-держава було тим світом, в якому грек найвищою мірою відчував свою свободу, свою власну гідність, своє благополуччя.
До речі, кількість жителів у полісних общинах була досить різною. В Афінах, наприклад, другої половини V ст. до н.е. було близько 45 тис. повноправних громадян, а в Спарті їх ніколи не було більше 9-10 тис. чоловік. Однак найпоширеніший тип грецького поліса мав територію 100 - 200 км2 із населенням 5-10 тис. чоловік, включаючи жінок, дітей, іноземців і рабів; повноправних мужчин-воїнів мало бути від 1 до 2 тис. чоловік. Типовий грецький поліс був маленькою державою, територію якої можна було обійти з кінця в кінець за день; з невеликою кількістю жителів, більшість з яких знали один одного особисто; з одним центром, де збиралися народні збори, розміщувалися храми найшанованіших богів, ремісничі майстерні, проживало основне населення. Місто стояло або на морському узбережжі, або за декілька кілометрів від узбережжя, але на березі моря мало гавань або порт (гавань Фалери розміщувалася за 5 км від Афін). Міський центр поліса міг бути оточений оборонними стінами, але в VI ст. до н.е. багато міст ще не мали фортечних мурів. У міському центрі зосереджувалася більшість населення поліса. В місті на центральній площі здійснювалися торговельні операції, проводилися загальнополісні святкування і спортивні змагання. На території поліса було декілька сільських поселень, але лише один міський центр. Ось ще й чому поліс визначали як місто-держава.
Для свого часу поліс вважався найдосконалішою формою політичної організації пануючого класу. Його головна перевага перед іншими формами і типами держави, наприклад, перед східною деспотією, – в порівняльній широті і міцності його соціальної бази і в тих значних можливостях, які він давав для розвитку приватних господарств.
Полісна община об'єднувала у своєму складі як великих, так і дрібних власників, багатих земле- та рабовласників і просто вільних селян та ремісників, гарантуючи кожному з них недоторканність особи та майна, і разом з тим визначений мінімум прав і перш за все права власності на землю всередині поліса.
Основна ознака громадянина - наявність власності. В той же час поліс - воєнно-політичний союз вільних власників, спрямований проти експлуатованих та поневолених, і такий, що мав на меті дві цілі:
• 1. Утримувати в покорі вже наявне залежне населення.
• 2. Організовувати військову агресію проти країн "варварського" світу, забезпечити тим самим поповнення своїх господарств необхідною їм робочою силою.
Грецький поліс став такою формою античного суспільства і держави, у рамках якої створювалися сприятливі умови для розвитку економіки, суспільних відносин, політичних закладів, неперевершеної грецької культури, що відкрила одну з найяскравіших сторінок в історії світової цивілізації.
Однак багато деталей полісного життя неясні до цього часу, і це залишає простір для вільних трактувань і різноманітних гіпотез, а також зайвий раз підкреслює складний характер давньогрецьких суспільних відносин.
РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.“ на сторінці 3. Приємного читання.
