Розділ «56»

Майя озирнулась і побачила зграю гієн на відстані приблизно двадцяти футів. Тут було вісім чи десять зрощених, і вони швидко рухались уперед. Жовтувате хутро з чорними плямами. Темні пласкаті морди.

Один зі зрощених видав пронизливий сміх. Зграя розділилася, побігла між стовпів, щоб атакувати з двох боків. Майя поставила пропанову лампу на підлогу перед собою й зарядила бойовий дробовик. Вона почекала, поки зграя наблизиться на відстань у десять футів від неї, а потім вистрілила у ватажка. Дробинки вдарили зрощеного в груди, і його відкинуло назад, але інші звірі продовжували наступ. Голліс залишався біля Майї, стріляючи з рушниці в іншу половину зграї.

Майя натискала на спусковий гачок знову й знову, доки не спорожнів магазин. Кинувши дробовик, вона вийняла меч із піхов і виставила його вперед, наче спис. Зрощений стрибнув у повітрі й наразився на вістря. Його важке тіло впало перед нею. У відчаї вона витягла меч і, коли на неї напали ще два зрощених, розмахувала ним, завдаючи швидких ударів і глибоких ран. Тварини скиглили й завивали, коли меч прорізав їхню товсту шкіру.

Дівчина озирнулась і побачила, що Голліс тікає, намагаючись швидко перезарядити рушницю, а троє зрощених наздоганяють його. Він повернувся, випустив з рук ліхтар, змахнув рушницею в бік першого нападника і вдарив його по боці. Два зрощених стрибнули на нього, і він упав назад, у тінь.

Майя підняла лампу лівою рукою, а правою схопила меч. Вона підбігла до Голліса, який намагався скинути з себе двох зрощених. Майя змахнула мечем, відтяла голову одній тварині, а іншу вбила уколом у живіт. Голлісова куртка була розірвана, а з його руки сочилася кров.

— Підведись! — закричала вона. — Треба підвестися!

Голліс насилу підвівся на ноги, знайшов новий магазин і перезарядив рушницю. Поранений зрощений намагався відповзти, але Майя змахнула мечем, неначе кат. Її руки тремтіли, коли вона стояла над мертвим тілом: зрощений вищирився, показуючи міцні клики.

— Приготуйся, — сказав Голліс. — Вони знову нападають. — Він підніс рушницю, бурмочучи молитву Джонзі. — Господові молюся всією душею. Нехай його Світло захистить мене від Лиха, що...

За їхніми спинами пролунав гавкіт-сміх — на них напали вже з трьох боків. Майя колола й рубала мечем, захищаючись від зубів та кігтів, від червоних язиків та диких очей, у яких палала ненависть. Спочатку Голліс стріляв поодинокими пострілами, намагаючись економити набої, а потім розпочав автоматний вогонь. Зрощені нападали знову й знову. Нарешті до Майї наблизилась остання тварина. Дівчна піднесла меч, готова ним змахнути, але Голліс зробив крок уперед і вбив зрощеного пострілом у голову.

Голліс і Майя стояли разом, оточені трупами. Приголомшена лютістю нападу, Майя наче заклякла всередині.

— З тобою все гаразд? — Голос Голліса був поривчастим і стомленим.

Майя повернулась і подивилась на нього.

— Думаю, так. А з тобою?

— Один із них поранив мені плече, але я ще можу рухати рукою. Ходімо. Не можна зупинятись.

Майя поклала меч у футляр. Тримаючи однією рукою дробовик, вона пішла попереду до зовнішнього краю підземелля, їм знадобилось лише кілька хвилин, щоб знайти сталеві двері безпеки, захищені електромагнітними давачами. Від дверей кабель виходив до щитка, і Голліс із грюкотом відчинив його. Навсібіч розбігалися різнокольорові дроти й вимикачі. Це полегшувало справу.

— Вони вже знають, що ми в будівлі, — пояснила Майя. — Я хочу, щоб вони зрозуміли, що ми дісталися до виходів.

— Який дріт нам перерізати?

— Нічого не перерізуй. Це тільки пустить у хід сигналізацію. «Ніколи не уникай важкого рішення, — казав колись їй батько.

Тільки бовдури думають, що можуть зробити правильний вибір». Майя вирішила, що дроти заземлення були зеленими, а в червоних ішов струм. За допомогою пропанової лампи вона пом’якшила пластикове покриття кожної пари червоних дротів, а потім скріпила їх маленькими затискачами-«крокодилами».

— Це спрацює?