TextBook — Ти доїв? — запитала Майя Ґабріела.
— За хвилину.
— Ходімо звідси.
Здавалось, це розсмішило Ґабріела.
— А тобі не подобаються ці хлопці.
Стукаючи льодом у склянці з водою, Майя збрехала:
— Я ніколи не звертаю уваги на громадян, якщо тільки вони мені не заважають.
— А я думав, що тобі подобається Віккі Фрезер. Ви були, як дві подруги.
— Кляте шахрайство! — Товстий ударив кулаком по гральному автомату. — Я тільки-но поклав туди двадцять баксів, і жодного не одержав назад!
Срібна Пряжка сидів у кабінці напроти Поголеної Голови. Він погладив свої вуса й усміхнувся.
— Не будь дурником, Деві. Ці автомати зроблені так, щоб гравці ніколи не одержували грошей назад. Вони заробляють мало грошей на своїй поганій каві, і тому здирають ще кілька баксів з туристів, які грають в автомати.
Каті вийшла з-за стійки.
— Іноді гроші окупаються. Два тижні тому водій вантажівки виграв джек-пот.
— Не бреши мені, серденько. Лише поверни моєму другові його двадцять доларів. Має бути закон або щось таке, щоб ви виплачували відсотки.
— Я не можу цього зробити. Ці автомати навіть не наша власність. Ми лише беремо їх напрокат у містера Саллівана.
Великі Руки повернувся до ресторану з туалету. Він стояв біля автомата й прислухався до розмови.
— Це нас не цікавить, — сказав він. — Весь клятий штат Невада — одне велике шахрайство. Дай нам гроші або безплатний сніданок.
— Так, — сказав Поголена Голова. — Я піду за безплатним сніданком.
— Їжа не має нічого спільного з автоматами, — сказала Каті. — Якщо ви замовили сніданок, то...
Товстий наблизився на три кроки до стійки та взяв її за руку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 3. Приємного читання.