Розділ «33»

Мандрівник

— Вам доведеться вийти з ресторану та обійти його. До того ж туалет зачинено. Ходімо зі мною. Я відведу вас туди.

До одягу офіціантки був прикріплений бейджик з її іменем — Каті. Вона провела Майю навколо ресторану до дверей без напису, зачинених на висний замок і засувку. Шукаючи ключ у кишенях, дівчина не переставала балакати.

— Татусь хвилюється, щоб люди не заходили сюди красти туалетний папір. Він виконує тут роботу кухаря, мийника посуду і, зрештою, всю іншу.

Каті відчинила двері та ввімкнула світло. Кімната була повна картонних коробок із консервами та іншими запасами. Офіціантка заметушилася, перевіряючи роздавальний прилад для паперу та рушників і протираючи раковину.

— Ваш хлопець дуже вродливий, — сказала Каті. — Мені теж хотілось би покататися з таким вродливим чоловіком, але нема як втекти від «Парадайзу», доки батько його не продасть.

— Ви тут якоюсь мірою ув’язнені.

— Тут нікого, крім нас і цього старого койота. І ще трошки людей, що приїжджають із Веґаса. Ви були в Вегасі?

— Ні.

— Я там була шість разів.

Коли вона нарешті вийшла, Майя зачинила двері й сіла на купу картонних коробок. Її непокоїло, що вона може відчувати щось на зразок прихильності до Ґабріела. Арлекінам не дозволялося дружити з Мандрівниками, яких вони захищали. Правильно було б відчувати до Мандрівників якусь вищість, ніби вони були маленькими дітьми, які не знають, що в лісі є вовки. Її батько завжди казав, що ця емоційна дистанція має практичну причину. Хірурги рідко оперують членів своїх сімей. Це може завадити їм бути розсудливими. Ті самі правила застосовують і Арлекіни.

Майя стала перед раковиною і глянула на своє відображення в тріснутому дзеркалі. «Подивись на себе», — подумала вона. Сплутане волосся. Очі, налиті кров’ю. Темний, одноманітний одяг. Шип перетворив її на вбивцю без прихильностей, на людину, позбавлену трутнівського бажання комфорту і громадянського бажання безпеки. Мандрівники можуть бути слабкими та збентеженими, але вони вміють переходити до інших світів і тікати від в’язниці цього світу. Арлекіни потрапили до пастки Четвертого царства і залишатимуться там, доки не помруть.

Коли Майя повернулась до ресторану, двоє мексиканців доїли свою їжу й поїхали. Майя та Ґабріел замовили сніданок, а потім він, відкинувшись назад у кабінці, пильно дивився на неї.

— Припустімо, що люди справді можуть переходити до інших царств. Як це відбувається? Це небезпечно?

— Я мало про це знаю. Ось чому потрібен Керманич, щоб тобі допомогти. Батько розповідав мені про дві можливі небезпеки. Коли ти переходиш, твоя оболонка — тіло — залишається тут.

— А яка друга небезпека?

— Твоє Світло, твоя душа, як би ти її не називав, може бути вбита чи поранена в іншому царстві. Якщо це станеться, ти залишишся там назавжди.

Голоси. Сміх. Майя глянула на двері, коли до ресторану ввійшло четверо молодиків. На стоянці пустельне сонце сяяло на їхньому темно-синьому лендровері. Майя оцінила кожного з чотирьох та дала їм прізвиська. Великі Руки, Поголена Голова і Товстий були одягнені в спортивні куртки й тренувальні штани. Вони, здавалось, тільки-но втекли від пожежі зі спортивного клубу, схопивши з різних шафок те, що потрапило їм під руку, їхній ватажок, що був найменшим, але мав найгучніший голос, носив ковбойські чоботи, щоб видаватися вищим. «Назву його Вуса, — подумала Майя. — Ні. Срібна Пряжка». Пряжка була частиною мистецьки зробленого ковбойського паска.

— Сідайте, де хочете, — сказала Каті.

— Так, до біса, — відповів Срібна Пряжка. — Ми це зробимо, що б не було.

Те, що вони голосно розмовляли й хотіли, щоб їх помітили, рознервувало Майю. Вона швидко доїла сніданок, доки Ґабріел намазував на грінку полуничне варення. Четверо молодиків взяли в Каті ключ від туалету, віддали їй свої сніданки, сказавши, що передумали, і замовили ще один бекон. Вони розповіли Каті, що дивилися бокс у Лас-Веґасі, а тепер їдуть назад до Аризони. Молодики втратили чимало грошей, поставивши не на того претендента на звання чемпіона і до того ж багато програвши в очко. Каті взяла їхні сніданки й відступила за стійку. Товстий розміняв двадцять доларів і пішов до гральних автоматів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи