TextBook Майя похитала головою.
— Ви не знаєте, що таке бути Арлекіном. Якби я була вільною, мене не було б у цьому місці.
Мобільний телефон у сумочці Віккі заграв мелодію з «Оди радості» Бетховена. Віккі завагалась, а потім підняла слухавку й почула веселий голос Пастуха.
— Ви прийняли пакет в аеропорті?
— Так, сер.
— Я хочу з нею поговорити.
Віккі передала Майї телефон і почула, як жінка-Арлекін тричі сказала «так». Вона закінчила розмовляти і кинула мобільний на сидіння машини.
— У Пастуха моя зброя та ідентифікаційні документи. Вам треба поїхати на чотириста вісімдесят дев’ять, південний захід — що б це не означало.
— Це код. Він сказав, щоб я була обережною, розмовляючи по мобільному.
Віккі взяла з заднього сидіння лос-анджелеський телефонний довідник і відкрила його на сторінці 489. У нижньому лівому кутку — південно-західній частині сторінки — вона знайшла рекламне оголошення підприємства під назвою «Відновлення деталей автомобілів». Це було в Маріна дель Рей, за кілька миль від океану. Вони залишили стоянку й поїхали на захід до бульвару Вашингтона. Майя уважно дивилася з вікна, ніби намагалася розпізнати знайому їй місцевість.
— Де розташований центр Лос-Анджелеса?
— По-моєму, у діловій частині міста. Але це не зовсім так. Тут немає центру, лише маленькі мікрорайони.
Майя засунула руку під рукав светра й поправила ніж.
— Коли ми з батьком гуляли в Лондоні, він іноді цитував вірша Ітса.
Вона завагалась, а потім тихо продекламувала: «Повертаючись і повертаючись у щораз більший вихор, сокіл не чує сокільничого; усе закінчується крахом, і центр не може втримати...»
Вони проїжджали повз торгові пасажі, автозаправні станції та житлові райони. Деякі з них були бідними й напівзруйнованими, з маленькими будиночками в іспанському стилі чи одноповерховими котеджами з пласкими дахами, вкритими гравієм. Перед кожним будинком росла смужка бермудської трави й одне чи два дерева, звичайно пальма або китайський в’яз.
«Відновлення деталей автомобілів» було розташоване на вузькій бічній вуличці між ательє і солярієм. Перед будинком без вікон хтось намалював мультиплікаційну версію руки Божої з Сікстинської Капели. Замість того щоб дати життя Адамові, рука нависала над глушником.
Віккі припаркувала машину впоперек вулиці.
— Я можу почекати вас тут. Мене це не обтяжить.
— У цьому немає потреби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „15“ на сторінці 4. Приємного читання.