Розділ «15»

Замість того щоб відповісти, Майя простягла руку до сумки й дістала звідти невеличкий електронний прилад завбільшки з сірникову коробку. Вона натиснула на кнопку, і на вузькому екрані висвітилося кілька цифр. Віккі не розуміла, що означали цифри, але за їхньою допомогою Арлекіни приймали рішення.

— Добре. Ходімо кудись на ланч, — запропонувала Майя. — Покажіть мені місце, де можна купити їжу й поїсти в машині. Сміливо паркуйтеся вздовж вулиці.

Вони приїхали до кіоску з мексиканською їжею під назвою «Тітос Такос». Віккі принесла до машини содову й коржики: Майя мовчки їла фарш з яловичини маленькою пластиковою виделкою. Не знаючи, що робити, Віккі спостерігала за людьми, які заходили на стоянку та виходили звідти. Присадкувата стара індіанка з рисами обличчя гватемальської селянки. Літнє подружжя з Філіппін. Двоє молодих азіатів — імовірно, корейців, — одягнених у блискучий одяг і золоті прикраси, немов темношкірі репери.

Віккі повернулась обличчям до Майї і запитала, намагаючись говорити впевнено:

— Не могли б ви мені розповісти, чому завітали до Лос-Анджелеса?

— Ні.

— Це пов’язано з якимось Мандрівником? Пастор із нашої церкви каже, що Мандрівників більше не існує. Усіх їх вистежили і вбили.

Майя опустила свою банку з содовою.

— Чому ваша мати не хотіла, щоб ви мене зустріли?

— Свята церква Айзека Т. Джоунза не вірить у насильство. Кожен у церкві знає, що Арлекіни...

Віккі замовчала. У неї був збентежений вигляд.

— Убивають людей?

— Я впевнена, що люди, з якими ви боретеся, злі й жорстокі. — Віккі кинула залишки їжі у паперовий пакет і подивилася в очі Майї. — На відміну від своєї матері та її подруг, я вірю в те, що боргу не сплачено. Ми маємо вічно пам’ятати, що Лев Храму був єдиним, у кого вистачило хоробрості захищати Пророка в ніч його мук. Він помер разом із Пророком, і його спалили на тому самому багатті.

Майя шаруділа льодом у своїй банці.

— А чим ви займаєтесь, коли не підбираєте незнайомців в аеропортах?

— Цього літа я закінчила середню школу, і тепер мати хоче, щоб я склала екзамени для роботи на пошті. Тут, у Лос-Анджелесі, більшість вірян — поштарі. Це добра робота з багатьма перевагами. Принаймні, так вони кажуть.

— А що хочете робити ви?

— Було б чудово мандрувати світом. Є так багато місць, які я бачила лише в книжках і по телевізору.

— Тоді так і зробіть.

— У мене немає грошей і квитків на літак, як у вас. Я навіть ніколи не була в хорошому ресторані чи нічному клубі. Арлекіни — найвільніші люди на світі.