Розділ «6.2. Туроператор як посередник»

Горизонтальний розподіл праці за туристичним напрямом застосовується крупними багатопрофільними туроператорах. Позитивними моментами такої організації праці є вузька спеціалізація працюючих в різних відділах менеджерів, які володітимуть більшою інформацією про курорти, що продаються, знайомі із специфікою різних видів відпочинку і можливостями туристичних ресурсів курортів. Проте при такому розподілі праці практично відсутня взаэмозамінюваність працівників, ніхто з працюючих не зможе тимчасово замінити відсутнього фахівця, що може призвести до простою цілого відділу. Крім того, клієнту, що звернувся за путівками, але так і не вибрав конкретне місце відпочинку, доводиться спілкуватися по черзі з менеджерами різних відділів, що може призвести не тільки до уповільнення обслуговування клієнтів, але і до зниження якості обслуговування. Аналогічна ситуація складається і у відношенні з агентствами, які змушені по декілька разів зв'язуватися з різними менеджерами для того, щоб з'ясувати ті або інші питання щодо пропозицій туроператора.

Якщо туроператор багатопрофільний або має незначні розміри більш відповідним є горизонтальний розподіл праці на підставі обсягу та специфіки роботи, що виконується тими або іншими менеджерами. Позитивними рисами такої організаційної структури є крім професіоналізму працюючих на вузькому напрямі діяльності менеджерів підхід працівників туроператору, що також є більш індивідуалізованим, до його партнерів і агентів. І готель, і авіакомпанія, і туристичне агентство співпрацюють з одним менеджером, який безпосередньо відповідає за ту або іншу сферу діяльності.

Також, розповсюджується і третя схема організації горизонтального розподілу праці, що має риси обох в и ще наведен их схем. Тобто в структурі туроператора можуть виділятися відділи, що відповідають як за певний туристичний напрям роботи, так і за певний вид поточної діяльності.

Істотний принцип вертикального розподілу праці, яка необхідна для успішної групової роботи: центральною характеристикою вертикальної ієрархії є формальна підлеглість осіб на кожному рівні; особа, що знаходиться на вищому ступені, може мати в своєму підпорядкуванні декількох керівників середньої ланки, що представляють різні функціональні області; ці керівники, у свою чергу, можуть мати в підпорядкуванні декілька лінійних керівників; а число осіб, підпорядкованих одному керівнику, представляє сферу контролю.

Необхідність в координації, що існує завжди, стає справді насущною, коли робота чітко ділиться і по горизонталі, і по вертикалі, як в крупних сучасних туроператорських структурах.

Іншим напрямом розподілу праці в туроператорі є формулювання завдань. Завдання - це наказана робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна бути виконана наперед встановленим способом в наперед обумовлені терміни. З технічної точки зору завдання дають не працівнику, а його посаді. На основі рішення керівництва про структуру кожна посада включає ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок в досягнення мети організації. Вважається, що, якщо завдання виконається у такий спосіб і в такі терміни, як це наказано, організація діятиме успішно.

Технологія роботи туроператора означає не тільки ступінь механізованості і стандартизації повсякденної роботи. До технологій можна віднести також прийоми ведення роботи з клієнтами, агентами, постачальниками і т.п. Обрана туроператором схема співпраці з третіми особами може значно впливати на його ринкові і фінансові можливості. Оскільки схеми взаємної роботи багато в чому є інтелектуальною власністю туроператора, їх також можна з успіхом віднести до технологій, що є невід'ємним фактором внутрішнього середовища туроператора.

Діяльність сучасного туроператора перш за все направлена на ефективне виконання вищеперелічених функцій. Особливості туроператора як виду посередницької діяльності на туристичному ринку характеризуються наступними рисами:

- безпосередньо пов'язана з розробкою і складанням туристичних програм і їх апробацією;

- вимагає безпосередньої взаємодії оператора з постачальниками туристичних продуктів;

- обов'язково вимагає докладання зусиль оператора у формуванні кадрового забезпечення кожного турпакета;

- припускає наявність у оператора агентської мережі;

- вимагає безпосередньої участі оператора в організації туру і постійного контролю за якісним створенням туристичних продуктів.

Посередник (туроператор і турагент) складається з поєднання циклічних робіт, пов'язаних з розробкою і реалізацією кожного конкретного туру. Приблизно цикл робіт оператора можна розбити на наступні етапи:

1) проектування туру;

2) планування туру;

3) просування і продаж турпродукту;

Цикл робіт по плануванню і організації кожного виду турів з асортименту оператора по-своєму унікальний, частково незалежний від інших сфер докладання зусиль персоналу туроператора. Це призводить до того, що багатопрофільні оператори, які одночасно пропонують декілька варіантів туристичних пакетів по різних географічних напрямах, організовують свою діяльність так, щоб якісно і ефективно вести роботу над кожним окремим туром. Такі особливості туроператора вимагають від топ-менеджменту компанії значних організаторських здібностей, умінь ефективно набудувати робочий процес у фірмі. Наприклад, якщо оператор займається літніми і зимовими напрямами, менеджер повинен організувати безперервний процес розробки (проектування і планування), наприклад, зимових програм, одночасно з просуванням і продажем турпродукту і реалізацією програм літніх туристичних напрямів. Для подібної організації потрібна наявність кола осіб, відповідальних за кожен напрям з числа працюючого персоналу.

Отже, діяльність туроператора - це закономірне (яке пояснюється факторами сезонності, динамікою ринкової кон'юнктури, специфікою роботи постачальників турпродукту) поєднання (яке має на увазі послідовну зміну і (або) паралельність) робочих циклів туроператора відносно конкретних турів або програм.

6.2.4. Проектування туру.