Розділ «Тема 67. СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ»

Сприймання гравітаційного поля

Сенсорна система рівноваги (або гравітаційна сенсорна система) – це функціональна система, яка спеціалізується на сприйманні гравітаційного поля і обумовлює орієнтацію тіла в ньому.

Будова присінкового аналізатора (сенсорна система рівноваги)

Органом рівноваги у людини є вестибулярний (присінковий) апарат, який є частиною внутрішнього вуха. Складається він із присінка, у якому розрізняють овальний і круглий мішечки та трьох півколових каналів. Мішечки з'єднані з каналами та між собою, і вся ця система заповнена рідиною (перилімфою і ендолімфою). На внутрішній поверхні мішечків розташовані підвищення – отолітові апарати, а в розширеннях каналів – гребінці.

■ Круглий мішечок – розширення присінка з отолітовим апаратом на внутрішній поверхні; реагує на зміни положення тіла в просторі і лінійне прискорення в горизонтальній площині.

■ Овальний мішечок – розширення присінка з отолітовим апаратом на внутрішній поверхні; сприймає зміни положення тіла і лінійне прискорення у вертикальній площині.

■ Півколові канали – кісткові утвори, розташовані взаємоперпендикулярно в трьох різних площинах; сприймають кутове прискорення і швидкість та напрямок змін положення тіла в просторі; на одному з кінців мають розширення – ампули, на внутрішній поверхні яких є гребінці.

■ Отолітовий апарат – ділянки внутрішньої поверхні овального і круглого мішечків, у яких розрізняють волоскові клітини, мембрану отолітів, опірні клітини", від рецепторів відходять нервові волокна, які об'єднуються у вестибулярну гілку слухового нерва.

■ Гребінці– спеціальні чутливі клітини внутрішньої поверхні півколових каналів.

Функції вестибулярного апарата полягають у сприйманні положення голови й тіла в просторі, швидкості та напрямків змін положення тіла (кутове і лінійне прискорення).

Будова внутрішнього вуха: 1 – завитка; 2 – присінок; 3 – овальний мішечок; 4 – круглий мішечок; 5 – півколові канали; 6 – ампули каналів

Будова отолітового апарату: 1 – отоліти; 2 – отолітова мембрана; 3 – волоскові клітини; 4 – опірні клітини; 5 – нервові волокна; 6 – вестибулярна гілка слухового нерва

Сенсорні системи шкірної чутливості

Шкірні рецептори розкидані по всій поверхні тіла і спрямовують інформацію по спинномозкових нервах е зону шкірно-м'язової чутливості великого мозку. У середньому на кожний 1 см2 припадає 100-200 больових, 12-15 холодових, 1-2 теплових і 25-30 дотикових рецепторів.

Тактильна (дотикова) сенсорна система – це функціональна система, яка за допомогою механорецепторів шкіри забезпечує відчуття дотику, вібрації та тиску.

Будова тактильної сенсорної системи

Органом дотику (механорецепції) в людини є шкіра, яка містить дотикові (тактильні) рецептори декількох видів: вільні нервові закінчення, некапсульовані дотикові нервові тільця (тільця Мейсснера), капсульовані дотикові нервові тільця (тільця Руффіні), дотикові меніски (диски Меркеля), пластинчасті тільця (тільця Фатера-Пачіні) та ін. У людини рецепторна поверхня тактильної сенсорної системи величезна – від 1,4 до 2,1 м2. Найбільша чутливість властива нервовим закінченням кінчиків губ, язика, менша – кінчикам пальців рук, долонь. Низькою чутливістю до дотику характеризується шкіра спини, стоп, живота. Характер дотикових відчуттів формується залежно від частоти дії подразника. Якщо вона постійна, утворюється відчуття тиску, коли короткочасна – відчуття дотику, а за високої частоти зміни сили подразника – відчуття вібрації.

Температурна (термоцептнвна) сенсорна система – це функціональна системо, яка за допомогою терморецепторів шкіри формує відчуття тепла і холоду.

Будова температурної сенсорної системи

Органом терморецепції у людини є шкіра, яка містить теплові і холодові рецептори. Холодові рецептори розміщені у поверхневих шарах шкіри, і їх значно більше, ніж теплових, розміщених глибше. Крім шкіри, терморецептори розміщені також у внутрішніх органах. Інформація від терморецепторів через чутливі волокна спинномозкових нервів і висхідні провідні шляхи надходить до гіпоталамуса, де розміщений центр терморегуляції, і до зони шкірно-м'язової чутливості кори великого мозку. У головному мозку людини формуються два види температурного відчуття: динамічне (зміна температури) і статичне (сталий рівень температури). У людини існує особлива температурна чутливість у вигляді слідового температурного відчуття. Так, якщо притиснути на 20-30 с до лоба металевий предмет, а потім забрати його, то відчуття холоду зберігається упродовж десятків секунд. Це слідове відчуття холоду, пов'язане з тривалою активністю холодових рецепторів. Температурна сенсорна система відіграє важливу роль у пристосуванні організму до перепадів температури середовища.