Розділ «Тема 66. НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ»

XIX століття. Одним із перших дослідників мікроскопічної будови кори був видатний український учений, професор Київського університету Володимир Олексійович Бец. Його праці мали особливо велике значення для розвитку цитоархітектоніки кори. Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, нас дуже складну будову. Починаючи з поверхні кори, у глибину клітини утворюють декілька шарів, розміщених у певній послідовності, як це було встановлено В. О. Бецом ще в 1874 році. Залежно від філогенетичного походження окремі ділянки кори містять різну кількість шарів, які відрізняються будовою, формою, розмірами та розташуванням нервових клітин і волокон. Лише нова кора має типову шестишарову будову. Давня, стара і проміжна кора мас значно простішу будову і містить значно меншу кількість у Їхньому складі клітинних шарів.

На поверхні кори виділяють чутливі, рухові й асоціативні зони, які відрізняються за будовою і функціями: 1) шкірно-м'язово зона – позаду від центральної борозни; 2) рухова – спереду від центральної борозни; 3) слухова – скронева частка; 4) нюхово – скронева частка; 5) смакова – скронева частка; б) зорова – потилична частка; 7) мовна – представлена в ділянках лобової, скроневої, тім'яної часток. Асоціативні зони поєднують діяльність рухових і сенсорних зон, з їх діяльністю найбільше пов'язані вищі психічні функції: пам'ять, мова, мислення, свідомість та ін. Кора півкуль є осередком усіх вищих функцій організму (абстрактне мислення, свідомість, вищі емоції та ін.), носієм людського інтелекту, матеріальною основою психічної діяльності людини. Вона забезпечує здійснення складних рефлекторних реакцій, які складають основу вищої нервової діяльності (пам'ять, емоції, мислення та ін.).

Зв'язок між півкулями здійснюється через мозолисте тіло. Серед щілин, борозен, звивин поверхні півкуль виділяють три найбільших борозни: центральну, бокову і потилично-тім'яну. Ці борозни відділяють у кожній півкулі 4 основних частки: лобову, тім'яну, потиличну і скроневу. Усередині півкуль розташовані 4 шлуночки, які з'єднані з іншими порожнинами ЦНС, і утворюють разом єдину гідродинамічну систему.

Будова та функції периферійної нервової системи

Соматична нервова система – це частина периферійної нервової системи, що складається з чутливих та рухових нервових волокон і забезпечує іннервацію опорно-рухового апарату, шкіри й органів чуття. Особливостями цієї системи є те, що нервові волокна не перериваються нервовими вузлами, мають відносно великий діаметр, швидкість проведення імпульсів – 30-120 м/с.

Автономна (вегетативна) нервова система – це частина периферійної нервової системи, що складається з рухових нервових волокон і забезпечує іннервацію внутрішніх органів та ендокринних залоз, пристосовуючи їх до потреб усього організму.

Особливості автономної нервової системи:

■ нервові волокна в нервах перериваються вузлами, тому еферентні шляхи складаються з 2 нейронів: передвузлового (прегангліонарного) і післявузлового (постгангліонарного);

Будово півкуль головного мозку: 1 – центрально борозно; 2 – боково борозно; З – потилично-тім'яно борозно; 4 – лобово частко; 5 – тім'яно частко; 6 – потилично частко; 7 – скронева частко

■ своїх власних чутливих шляхів не має (вони є спільними для автономної та соматичної);

■ менший діаметр волокон, що зумовлює невисоку швидкість проведення імпульсів –1-3 м/с;

■ вищим центром регуляції вегетативних функцій є гіпоталамус, а також кора півкуль;

■ поділяється на два відділи: симпатичний і парасимпатичний.

Порівняльна характеристика симпатичного та парасимпатичного відділів

Кожна тканина і орган функціонують під подвійним контролем: автономної нервової системи і гуморальних чинників, зокрема гормонів. Цей подвійний контроль – запорука надійності регуляторних впливів, завданням яких є підтримувати певний рівень параметрів внутрішнього середовища. Нервова і гуморальна системи регуляції збуджують або гальмують різні фізіологічні функції, забезпечуючи взаємодію організму з умовами довкілля, що безперервно змінюються.

Можливі порушення структури та функцій нервової системи

Порушення структури та функцій нервової системи можуть бути зумовлені такими чинниками, як:

1) спадкові порушення (пов'язані з недостатнім виробленням певних ферментів, поганим засвоєнням певних вітамінів та ін.);

2) впливи чинників зовнішнього середовища: інфекції (віруси, бактерії, паразити); дія отрут, алкоголю, солей важких металів, отруйних речовин грибів, рослин, тварин; дія випромінювання і поява пухлин мозку, що спричиняє ушкодження життєво важливих центрів із втратою відповідних функцій; механічні травми, при яких вражаються нервові шляхи з подальшим розвитком паралічу.

До неврологічних розладів, обумовлених змінами в ЦНС, відносять такі захворювання, як епілепсія, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгаймера та ін.