Розділ «Тема 66. НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ»

Збудження – активний нервовий процес, яким нервові клітини відповідають на зовнішню дію. Гальмування – активний нервовий процес, який призводить до зменшення чи припинення збудження в певній ділянці нервової тканини.

Нервова система людини об'єднує органи та системи і забезпечує існування організму як єдиного цілого, виконуючи такі фінкції: регулювальну – забезпечується робота окермих органів і систем (наприклад, змінює дихання); координувальну – взаємозв'язок органів між собою при виконанні певних функцій (наприклад, робота органів під час бігу); зв'язок із середовищем – сприймає впливи зовнішнього та внутрішнього середовища; здійснює вищу нервову діяльність і забезпечує існування людини, як соціальної істоти.

Будова нервової системи

Нервова система (systema nervorum) – сукупність структур нервової тканини, які об'єднують діяльність усіх органів і систем організму в його постійній взаємодії з довкіллям. Для зручності вивчення анатомічно нервову систему людини поділяють на центральну і периферійну. Функціонально нервову систему прийнято поділяти на соматичну й автономну (вегетативну).

Загальний план будови нервової системи

Будова і функції спинного мозку

Будова і функції головного мозку

Головний мозок (encephalon) – вищий відділ ЦНС, який розміщується в порожнині черепа. Середня вага у дорослих – 1300-1500 г (2,2% від маси тіла), у новонародженого – 330-400 г. Прогресивний розвиток мозку в людини зумовлений впливом таких соціальних чинників, як праця і членороздільна мова.

Будова головного мозку:

■ вкритий трьома мозковими оболонками – твердою, м'якою і павутинною;

■ складається з 5 відділів: великого (кінцевого), проміжного, середнього, заднього і довгастого;

■ проміжний, середній, довгастий відділи і міст утворюють стовбур головного мозку, нижня поверхня півкуль і стовбурова частина називаються основою мозку,

■ сіра речовина розміщена на периферії (кора великого мозку і мозочка), а біла – в глибині; у стовбурі сіра речовина у вигляді ядер;

■ від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів",

■ через увесь стовбур головного мозку проходить сітчастий утвір (ретикулярна формація) – особливе скупчення нейронів, яке здійснює регуляцію збудливості і тонусу відділів ЦНС;

■ навколо верхньої частини стовбура розміщена лімбічна система (первісний мозок) – сукупність структур (морський коник, мигдалеподібне тіло, поясна закрутка, прозора перегородка), які беруть активну участь у підтриманні гомеостазу, вияві інстинктів, модуляції поведінки, виходячи з внутрішніх потреб організму.

Головний мозок людини

Внутрішня будова спинного мозку: 1 – сіра речовина спинного мозку; 2 – біла речовина спинного мозку; 3 – спинномозковий канал; 4 – передній корінець нерва; 5 – задній корінець нерва; 6 – синапс; 7 – волокно чутливого нерва; 8 – волокно рухового нерва; 9 – тіло чутливого нейрона; 10 – вставний нейрон; 11 – тіло рухового нейрона; 12 – скелетний м'яз; 13 – шкірний рецептор

Будова і функції відділів головного мозку людини

Великі півкулі головного мозку – утвори великого (кінцевого) мозку. Права і ліва півкулі складаються із сірої речовини, що утворює кору і підкірку (сукупність ядер), та білої речовини, яка міститься під корою. Кора півкуль – шар сірої речовини на поверхні півкуль, який є осередком всіх вищих функцій, носієм людського інтелекту. Товщина кори – 1,3-4,5 мм, площа – 2000-2500 см2; кількість клітин – близько 14 млрд. У корі головного мозку людини за сучасною класифікацією розрізняють давню (paleocortex), стару (archeocortex) і нову кору (neocortex), а також кору перехідного характеру – проміжну, або середню (mesocortex). Вивченням мікроскопічної будови кори займається наука, що називається архітектонікою кори великого мозку. Систематичне вивчення будови кори великого мозку почалося наприкінці