Розділ «Тема 61. ЖИВЛЕННЯ»

В5 (нікотинова кислота, вітамін PP) є складовою частиною коферментів НАД і НАДФ Ї які входять до складу багатьох ферментів-дегідрогеназ, що каталізують реакції окиснення у живих клітинах. Нестача цього вітаміну призводить до підвищеної дратівливості, порушень сну, а також спричиняє таке захворювання як пелагра (хвороба шкіри). Вітамін В. у значних кількостях знаходиться у житньому хлібі, гречці, квасолі, м'ясі, печінці, нирках. Добова норма для дорослої людини – 15-25 мг.

B6 (піридоксин) міститься в рослинах і органах тварин, особливо в неочищених зернах злакових культур, овочах, м'ясі, рибі, молоці, печінці тріски й великої рогатої худоби, яєчному жовтку, дріжджах. Добова потреба дорослої людини в ньому становить 2 мг і задовольняється частково продуктами харчування, частково синтезом мікрофлори кишечнику. Він необхідний для нормального функціонування центральної й периферичної нервової системи, кровотворення. Застосовують вітамін В6 при токсикозах вагітних, анеміях, лейкопеніях різної етіології, захворюваннях нервової системи (паркінсонізм, радикуліти, неврити, невралгії), ряді захворювань шкіри тощо.

В7 (біотин, вітамін Н) входить до складу багатьох важливих ферментів, що здійснюють перенесення СO2. Нестача біотину в їжі спричиняє ураження шкіри, м'язову кволість, зменшення кількості еритроцитів. У найбільшій кількості біотин міститься в помідорах, горосі, дріжджах, яєчному жовтку, печінці. Синтезується мікрофлорою кишок. Добова потреба – 150-200 мкг.

В9 (фолієва кислота) міститься у свіжих овочах (бобах, шпинаті, томатах), а також у печінці й нирках тварин. В організмі людини, крім того, утворюється мікрофлорою кишечнику. Для медичних цілей (наприклад, при інтоксикації, викликаної протипухлинними препаратами) використовують синтетичну фолієву кислоту. Сама фолієва кислота неактивна. В організмі вона відновлюється до сполуки, що є коферментом тих ферментів, що каталізують синтез РНК і ДНК. її дефіцит порушує мітотичний розподіл клітин, їх дозрівання й функціонування. Недостатність фолієвої кислоти призводить до розвитку анемії. Добова потреба – 200-400 мкг.

Вітамін В12 (ціанокобаламін) тканинами тварин не утворюється. Його синтез у природі здійснюється тільки мікроорганізмами. Потреби людини й тварин у ньому забезпечуються мікрофлорою кишечнику, звідки ціанокобаламін надходить в органи, накопичуючись у найбільших кількостях у нирках, печінці, стінці кишечнику. Ціанокобаламін є чинником росту й стимулятором гемопоезу, впливає на функції печінки й нервової системи, активує процеси зсідання крові, обмін вуглеводів і ліпідів, бере участь у синтезі різних амінокислот. Ціанокобаламін допомагає при злоякісному недокрів'ї, залізодефіцитних, аліментарних видах анемії. Призначають його також при променевій хворобі, захворюваннях печінки (хвороба Боткіна, гепатит, цироз), при деяких захворюваннях нервової системи, інфекціях тощо. Добова петреба – 2-3 мкг.

Вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в значних кількостях у плодах шипшини, капусті, лимонах, апельсинах, хріні, ягодах, хвої та ін. Невелика її кількість міститься в печінці, мозку, м'язах тварин. Відкриття вітаміну С пов'язане із захворюванням під назвою "цинга", або "скорбут". Для медичних цілей вітамін С отримують синтетичним шляхом. У звичайних умовах добова потреба дорослої людини в аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг, основні її ефекти обумовлені участю в регуляції окисно-відновних процесів. Вітамін С активує діяльність залоз внутрішньої секреції, регулює всі види обміну, зсідання крові, регенерацію тканин, синтез колагену, проникність капілярів тощо. Аскорбінова кислота, виявляючи стимулювальний вплив на організм у цілому, підвищує його адаптаційні можливості, стійкість до інфекцій.

Жиророзчинні вітаміни

Жиророзчинні вітаміни нерозчинні у воді, але розчиняються в органічних розчинниках. Особливістю цих вітамінів є їх здатність всмоктуватися в кишечнику лише за наявності жирів, а також іноді накопичуватися в організмі, викликаючи гіпервітамінози. До жиророзчинних належать вітаміни A, D, Е, К.

Вітамін А (ретинол) міститься в продуктах тваринного походження – риб'ячому жирі, вершковому маслі, яєчному жовтку, печінці риб та ін. У рослинних продуктах ретинол не зустрічається. Однак багато з них (морква, шпинат, салат, петрушка, зелена цибуля, щавель, червоний перець, чорна смородина, чорниця, аґрус, персики, абрикоси) містять каротин, що є провітаміном А, з якого в організмі утворюється ретинол. Вітамін А регулює процеси зроговіння, утворення і виділення секрету сальних залоз, необхідного для нормального росту волосся. Ретинол бере участь у синтезі родопсину, необхідного для підтримки імунітету і протипухлинного захисту організму. Препарати вітаміну А призначають для профілактики деяких захворюваннь очей, лікування уражень шкіри (обмороження, опіки). Застосовують вітамін А також у комплексній терапії рахіту й гострих респіраторних захворювань. Нестача вітаміну А в організмі викликає захворювання, відоме як "куряча сліпота". При надлишковому надходженні виникає гіпервітаміноз, проявами якого є нудота, випадання волосся, часті переломи кісток. Добова потреба – 1-2 мг.

Вітаміни D (ергокальциферол (вітамін D2), холекальциферол (вітамін D3), D4, D5 та ін.) містяться переважно в організмі тварин і людини. Основною властивістю цих сполук є здатність попереджати й лікувати рахіт, у зв'язку із чим їх іноді називають антирахітичними вітамінами. Вітамін D2 у невеликій кількості міститься в харчових продуктах: яєчному жовтку, вершковому маслі, молоці, ікрі, рослинах. Вітамін D3 утворюється в шкірі людини під впливом сонячних променів. Функціональною особливістю вітамінів D є їх участь у метаболізмі Кальцію. Вони сприяють його всмоктуванню в травному тракті, активують відкладення в кістках і перешкоджають резорбції з кісткової тканини. Вітаміни D регулюють також вміст Фосфору в організмі. Застосовують вітамін D для профілактики та лікування рахіту й захворювань кісток, викликаних порушеннями обміну Кальцію (остеомаляція й деякі форми остеопорозу). Добові дози становлять в середньому 20-25 мкг для дорослих.

Вітаміни Е (токофероли) містяться в зелених частинах рослин, особливо в молодих паростках злаків, багаті токоферолами рослинні олії (соняшникова, кукурудзяна, арахісова, соєва, обліпихова). Деяка кількість їх міститься також у м'ясі, жирі, яйцях, молоці. Відсутність вітамінів Е у їжі негативно позначається на здатності організму до розмноження. Тому вітаміни Е називають вітамінами розмноження, або антистерильними вітамінами. Вітаміни Е призначають при м'язових дистрофіях, порушеннях менструального циклу, загрозі переривання вагітності тощо. У людей авітаміноз Е практично не зустрічається, оскільки токофероли дуже поширені в природі. Добова потреба становить близько 30 мг.

Вітаміни К (філохінони) називають ще вітамінами коагуляції, оскільки вони стимулюють синтез проотромбіну і підвищують зсідання крові. Крім того, вони прискорюють загоєння ран і регенерацію тканин після опіків, а також беруть участь в окисно-відновних процесах. У людини авітаміноз К зустрічається дуже рідко, оскільки цей вітамін у достатній кількості синтезується кишковою мікрофлорою. Крім того, потреба організму людини в цьому вітаміні забезпечується вживанням продуктів рослинного (капуста, томати, салат) і тваринного (печінка, м'ясо) походження. Потреба людини у вітаміні К точно не встановлена.

Раціональне харчування

Раціональне харчування – це харчування, при якому до організму з харчовими продуктами надходять усі поживні речовини, вітаміни та мінеральні солі в кількостях, необхідних для його нормальної життєдіяльності. Основним критерієм раціонального харчування є дотримання енергетичного балансу організму, тобто кількість енергії, яка надходить в організм, має дорівнювати кількості енергії, яка витрачається в процесі життєдіяльності. Коли енергетичні витрати менші, ніж кількість енергії у спожитій їжі, маса тіла зростає переважно завдяки жировій тканині. Потреба людини в поживних речовинах визначається її масою, віком та рівнем рухової активності (фізична праця, заняття спортом потребують споживання білків на 20% більше від загальних норм).

Один із засновників гігієни харчування, відомий арабський лікар Авіценна (Ібн Сіна, 980-1037) першим розробив правила раціонального харчування. Його рекомендації щодо різноманітності їжі та помірної кількості її споживання важливі і сьогодні.

Основні правила гігієни харчування