Розділ «Тема 61. ЖИВЛЕННЯ»

Живлення та його значення

Живлення – сукупність процесів, які забезпечують надходження до організму рідких і твердих речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності. Природне живлення буває ендогенним, коли поживні речовини надходять в організм за рахунок запасів інших тканин і органів, та екзогенним, коли поживні речовини надходять в організм із зовнішнього середовища. Живлення є одним з етапів обміну речовин та зв'язку організмів із зовнішнім середовищем. Обмін речовин – сукупність процесів, які забезпечують надходження до живих організмів поживних речовин, їхнє перетворення та виведення з організму продуктів життєдіяльності.

Асиміляція – це сукупність процесів, які здійснюють переробку організмом речовин, що надходять до нього ззовні, у речовини самого організму. Завдяки асиміляції організм засвоює поживні речовини, будує з них клітини і забезпечує свою життєдіяльність. Дисиміляція – це сукупність процесів, які забезпечують розклад органічних речовин в організмі на простіші сполуки. В організмах одночасно відбуваються процеси асиміляції і дисиміляції. Вони пов'язані між собою потоком речовин та потоком енергії. У результаті розщеплення певних речовин (вуглеводів та жирів, які є основним джерелом енергії) звільняється хімічна енергія, яка витрачається на поглинання, засвоєння і накопичення хімічних сполук (здебільшого білків, які є основним будівельним матеріалом). Отже, процеси асиміляції і дисиміляції – це різні сторони єдиного процесу обміну речовин і перетворення енергії в живих організмах.

За типом живлення людина – гетеротроф, і в процесі гетеротрофного живлення отримує всі необхідні для неї речовини – білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи, воду та ін. Потреба в їжі у людини змінюється залежно від віку, фізіологічного стану, часу, доби та сезону.

Необхідні організму людини речовини містяться в харчових продуктах. Харчовий продукт (їжа) – будь-яка речовина або продукт, призначений для споживання людиною. Основними групами харчових продуктів є: тваринні продукти (м'ясні, молочні, рибні), рослинні продукти (із зернових, бобових, олійних, фруктових, овочевих, ягідних рослин), кондитерські вироби (тістечка, торти, цукерки тощо), харчові добавки (есенції, ефірні олії, штучні солодкі речовини та ін.) та смакові добавки (прянощі, пряні овочі). Харчові продукти містять різні поживні та додаткові речовини.

Склад продуктів харчування

Поживні речовини

Поживні речовини – це речовини, які є для організму джерелом енергії та будівельним матеріалом. До них належать білки, жири і вуглеводи.

Білки – це органічні високомолекулярні сполуки, які є головним матеріалом для реалізації' будівельної функції в організмі. Білки їжі в травному каналі розщеплюються до амінокислот. З 20 амінокислот, що входять до складу білків, організм може синтезувати лише половину – замінні амінокислоти, а решта має надходити до організму з їжею – незамінні амінокислоти. Білки, які містять всі незамінні амінокислоти, називаються повноцінними (тваринні білки), а ті, у складі яких відсутня хоча б одна незамінна амінокислота, – неповноцінними (рослинні білки). Добова потреба організму в білках – 118-120 г. У клітинах білки виконують такі функції: будівельну, каталітичну, захисну, регуляторну, рухову, транспортну, енергетичну та ін. При надлишку білки перетворюються в жири і вуглеводи.

Жири – це органічні сполуки, які є нерозчинними у воді через свою неполярність і є важливим джерелом енергії для організму. Жири їжі в травному каналі розщеплюються до вищих жирних кислот і гліцерину. Добова потреба в жирах – 100-110 г. Жири можуть синтезуватися в організмі з вуглеводів і білків, а надлишок їх відкладається у вигляді бурого жиру або перетворюється у вуглеводи. У клітинах жири виконують такі функції: енергетичну, водоутворюючу, запасаючу, теплорегуляторну та ін.

Вуглеводи – це органічні сполуки, які є головним джерелом енергії для організму. Вуглеводи їжі в травному каналі розщеплюються до глюкози. Добова потреба становить 350-440 г. При недостачі вуглеводів у їжі вони можуть утворюватись із жирів і частково з білків, а при надлишку перетворюватися в жири. В клітинах вуглеводи виконують запасаючу, енергетичну та інші функції.

Нестача одних органічних сполук у нашій їжі деякою мірою компенсується за рахунок надміру інших. Але нестачу в їжі білків поповнити не можна, адже вони будуються тільки з амінокислот. Білкове голодування особливо небезпечне для організму. Взаємоперетворення поживних речовин відображено на поданій схемі.

Центри регуляції білкового, жирового, вуглеводного і водно-сольового обмінів розташовуються в проміжному відділі головного мозку і тісно пов'язані з центрами голоду і нагодовування в гіпоталамусі. Вплив на обмін речовин у тканинах гіпоталамічні центри передають по симпатичних і парасимпатичних нервах, а також через залози внутрішньої секреції, регулюючи виділення ними гормонів. Найбільший вплив здійснюють:

■ на обмін білків – соматотропін (гіпофіз), тироксин (щитовидна залоза);

■ на обмін жирів – тироксин і статеві гормони)

■ на обмін вуглеводів – інсулін і глюкагон (підшлункова залоза), глікокортикоїди (наднирники);

■ на водно-сольовий обмін – мінералокортикоїди (наднирники) і антидіуретичний гормон (АДГ) (гіпофіз).

У гіпоталамусі є також центр спраги, нейрони якого збуджуються в нормальних умовах підвищенням осмотичного тиску крові, що їх омиває. При цьому виникає відчуття спраги і поведінкова реакція, яка спрямована на його задоволення. Одночасно шляхом секреції гіпофізом АДГ гальмується виведення води з організму нирками, а при надлишку води в організмі осмотичний тиск крові знижується, і гіпоталамус подає команду на збільшення виведення води і зменшення виведення солей.

Додаткові речовини