Розділ «Тема 60. ДИХАННЯ»

Тканинне дихання – споживання 02 клітинами і виділення ними СO2. Це багатоетапний ферментативний процес використання кисню клітинами для окиснення органічних сполук з утворенням СO2 і Н2O і отримання енергії для життєдіяльності. У клітинах кисень доставляється до мітохондрій, де і відбувається окиснення органічних сполук і синтез АТФ. Детальніше клітинне дихання вивчається біохімією.

Основні показники дихання

Розрізняють кілька показників, що характеризують функціональний стан легенів, їх вимірюють за допомогою спеціального приладу, що має назву спірометра. Здебільшого визначають життєву ємність легень (ЖЄЛ). Життєва ємність легень – це найбільший об'єм повітря, який людина може видихнути після найглибшого вдиху. Цей показник складається із таких об'ємів, як:

1) дихальний об'єм (ДО) – об'єм повітря, який людина вдихає і видихає при спокійному диханні (близько 500 мл);

2) додатковий об'єм (ДтО), або резервний об'єм вдиху – максимальний об'єм повітря, яке можна вдихнути після закінчення спокійного вдиху (близько 1500-2000 мл);

3) резервний об'єм видиху (РО) – максимальний об'єм повітря, що видихається після спокійного видиху (1000-1500 мл);

ЖЄЛ = ДО (0, 5 л) + ДтО (1,5-2 л) + РО (1,5 л) = 3,5-4 л

У нормі ЖЄЛ складає близько 3/4 загальної місткості легенів і характеризує максимальний об'єм, у межах якого людина може змінювати глибину свого дихання. ЖЄЛ залежить від віку (з віком зменшується, що пояснюється зменшенням еластичності легень), статі (у жінок – 3-3,5 л, у чоловіків – 3,5-4,8 л), фізичного розвитку (у фізично тренованих людей – 6-7 л), положення тіла (у вертикальному положенні дещо більша), росту (у молодих людей ця залежність виражається формулою: ЖЄЛ = 2,5 × ріст у метрах) тощо.

Разом із залишковим об'ємом, тобто об'ємом повітря, що залишається в легенях після найглибшого видиху, ЖЄЛ утворює загальну ємність легенів (ЗЄЛ).