Розділ «Тема 55. БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ»

Клод Бернар (1813-1878). Французький учений, один із творців вчення про гомеостаз.

І. М. Сеченов (1829-1881). Російський фізіолог, автор праці "Рефлекси головного мозку", встановив основні закономірності рефлекторної діяльності організмів, "батько" російської фізіології.

І. П. Павлов (1849-1936). Радянський фізіолог, дослідження в галузі фізіології кровообігу, травлення, автор вчення про типи ВНД, сенсорні системи, лауреат Нобелівської премії (1904).

І. І. Мечников (1845-1916). Російський біолог, розробив фагоцитарну теорію імунітету, лауреат Нобелівської премії з медицини і фізіології (1908).

Π. К. Анохін (1898-1974). Радянський фізіолог, автор теорії функціональних систем, нейрофізіологічних механізмів емоцій, сну і пам'яті.

Ганс Сельє (1907-1982). Канадський фізіолог, автор теорії стресу, розробив модель некрозу міокарда, ввів поняття про адаптаційний синдром.

IV. Епоха проникнення в біологічний мікросвіт і розкриття суті життєвих процесів.

Видатні вчені епохи: О. М. Уголєв, Ф. Бернет, Г. Бекеші, Б. Маршалл, Р. Уоррен та ін.

O. М. Уголєв (1926). Радянський фізіолог, відкрив мембранний тип травлення (1958).

Ф. Бернет (1899). Австралійський учений, один з авторів клонально-селекційної теорії імунітету, лауреат Нобелівської премії (I960)

Г. Бекеші (1899-1972). Американський фізіолог, автор теорії аналізу звуків в органі слуху, лауреат Нобелівської премії (1961)

P. Сперрі. Американський учений, лауреат Нобелівської премії (1981) за відкриття, які стосуються функціональної спеціалізації півкуль головного мозку.

Б. Маршалл, Р. Уоррен. Австралійські вчені, нагороджені Нобелівською премією (2005) за дослідження впливу бактерії Helicobacter pylori на виникнення гастриту та виразки.

Поняття про здоров я і хворобу людини

Основною метою наук, які вивчають організм людини, є забезпечення її здоров'я. Здоров'я – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, який обумовлює високу працездатність та соціальну активність людини. Чинниками, які сприяють збереженню і зміцненню здоров'я: чіткий і правильний розпорядок дня, висока рухова активність, достатнє фізичне навантаження, постійне спілкування з природою, використання її цілющих багатств – свіжого повітря, води, сонця. Існує ціла наука, яка займається вивченням формування, збереження і зміцнення здоров'я – валеологія (від грец. va/eo – здоров'я, logos – вчення). Окремий розділ або галузь медицини про здоров'я називається гігієною (від грец. hygieinos - цілющий). Залежно від спрямованості прикладних досліджень виділяють його підрозділи: особиста гігієна, комунальна гігієна харчування, гігієна праці, гігієна дітей та ін. Знання гігієни та застосування на практиці знань про здоров'я допомагає кожній людині дбати про свій організм і оберігати його від різних захворювань. Здоров'я можна оцінювати за допомогою різних показників. Висновки про кількісні показники здоров'я роблять на підставі антропометричних (ріст, вага), фізіологічних (величина артеріального тиску) та біохімічних (кількість гемоглобіну в крові) досліджень. Оцінка якісного стану здоров'я здійснюється завдяки порівнянню анатомічних і фізіологічних показників у конкретної людини з середніми значеннями цих показників у людей даного віку, статі.

Основні рекомендації для збереження, зміцнення та відновлення здоров'я

Хвороба (morbus) – це порушення нормальної життєдіяльності організму, у результаті чого знижуються його пристосувальні можливості. У наш час, незважаючи на величезні успіхи медицини та поліпшення умов життя, кількість хворих неухильно збільшується, а тривалість життя зменшується. Хвороб багато, і виникають вони по-різному. У виникненні хвороб відіграють роль найрізноманітніші природні та соціальні чинники: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психогенні, спадкові та ін. Основними причинами хвороб людини є зменшення фізичного навантаження, збільшення нервово-емоційного напруження, шкідливі звички, неправильне харчування, відсутність режиму праці і відпочинку, забруднення довкілля, порушення санітарно-гігієнічних норм. Але підраховано, що на 70% виникнення хвороб залежить від самої людини. Існує Міжнародна класифікація хвороб, яка прийнята на XXIX сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я. Вона включає 999 тризначних рубрик, що відповідають діагнозам хвороб, які поєднані в 110 груп і 17 різних класів. Хвороби класифікують за різними критеріями:

■ за причинами виникнення: інфекційні (вірусні, бактеріальні) та неінфекційнг,

■ за анатомо-фізіологічними системами: хвороби органів дихання, кровообігу та ін.;

■ за ознаками статі та віку: жіночі, дитячі хвороби, хвороби старості та ін.;