Розділ «Тема 54. КЛАС ССАВЦІ»

Ластоногі – це група плацентарних ссавців, представники якої ведуть, здебільшого, водний спосіб життя. Ці великі, переважно стадні тварини, проводять більшу частину життя у воді, на суходіл виходять лише для відпочинку, розмноження та линяння. Кінцівки у них перетворилися на ласти, хутровий покрив у тій чи іншій мірі редукований, вушні і носові отвори при пірнанні закриваються. Харчуються рибою, ракоподібними, молюсками. Добре розвинений жировий шар шкіри, що надійно захищає організм від втрати тепла. У деяких – ехолокація. Усього відомо близько 30 видів ластоногих, які поєднані в три родини: Тюлені вухаті (морськілеви, котики, сивучі), Моржі, Тюлені справжні (тюлені, нерпи).

Парнокопитні – це група плацентарних ссавців, представники якої характеризуються парним числом пальців на кінцівках. Це наземні, рослиноїдні і всеїдні тварини великих розмірів, які пристосувалися до швидкого бігу в умовах відкритого ландшафту. Кінцеві фаланги пальців несуть копита, кінцівки – дво- або чотирипалі, першого пальця завжди немає, шлунок простий (нежуйні) або складний (жуйні). Сучасні парнокопитні поділяються на два підряди: Нежуйні і Жуйні. Вони об'єднуються у 9 родин, у які входять приблизно 200 видів: підряд Нежуйні з родинами Свині, Пекарі, Бегемоти; підряд Жуйні з родинами: Оленьки, Кабарги, Олені, Вилороги, Порожнисторогі (антилопи, козли, барани, буйволи, бики, зубри, бізони), Жирафи.

Непарнокопитні – це група плацентарних ссавців, представники якої характеризуються непарним числом пальців на кінцівках. Це великі рослиноїдні тварини, у яких однокамерний шлунок, кінцівки мають найбільш розвинений 3-й палець з копитом, шлунок простий, ключиць немає. Ряд Непарнокопитні включає 16 видів, поєднаних у три родини: Тапіри (тапір рівнинний, тапір чепрачний), Носороги (чорний, білий, індійський, суматранський, яванський), Коні (зебри, кулан, кінь Пржевальського).

Примати – це група плацентарних ссавців, представники якої мають добре розвинені п'ятипалі хапальні кінцівки. Тіло у більшості вкрите волосяним покривом. Це денні тварини, живуть переважно стадами, на пальцях мають нігті, великий палець протиставлений іншим. Сильно розвинений головний мозок, що викликано підвищеною активністю цих тварин, а також різноманітністю функцій передніх кінцівок. Потомство нечисленне, розвинена турбота про нього. З органів чуттів добре розвинені очі із стереоскопічним кольоровим зором та органи слуху. Сучасних приматів описано близько 200 видів, що групуються у два підряди і 12 родин. Підряд Напівмавпи – з родинами Тупайєподібні, Лемуріди, Довгоп'яти, Руконіжкові. Підряд Мавпи поділяється на групи: надродина Мавпи широконосі з родинами ігрункоподібні, Ціпкохвості мавпи, та надродина Мавпи вузьконосі з родинами Мавпоподібні (макаки, павіани, мандрили, носачі, мартишки), Мавпи людиноподібні (гібони, орангутана, шимпанзе, горили), люди.

Значення ссавців у природі та житті людини

Значення ссавців у природі та житті людини дуже велике і надзвичайно різноманітне. У природі ссавці забезпечують поширення насіння в природі (мишовидні гризуни, білки), знищення шкідників сільського господарства (ласка, горностай, комахоїдні, кажани). Ссавці є важливими ланками ланцюгів живлення майже в усіх екосистемах, у яких виконують роль консументів (споживачів) первинної і вторинної біомаси, регуляторів чисельності травоїдних тварин, санітарів у природі (гієни, шакали). Дрібні ссавці, які живуть у ґрунті, здійснюють важливу роль у процесах ґрунтоутворення (кроти, землерийки, сліпаки).

Багато видів ссавців є родоначальниками свійських тварин (наприклад, предком великої рогатої худоби був дикий бик – тур, дикий баран-муфлон став предковим видом для порід овець). Розведенням свійських тварин з метою створення нових порід та отримання необхідних продуктів харчування і сировини для промисловості, займається тваринництво. Ссавці можуть бути переносниками збудників інфекційних захворювань (пацюки, миші поширюють збудників чуми, лисиці – сказ) та гельмінтозів (собачі є хазяями ехінокока). Серед звірів є промислові (білки, ондатра, лисиця, морські котики), свійські тварини, які дають людині м'ясо, шкіру, молоко, масло, сало тощо (свині, велика та мала рогата худоба), допомагають перевозити вантажі (коні, осли), перебувають на службі (собаки) та ін. Багато видів ссавців пристосувалися жити біля людини і стали шкідниками сільського господарства (дикі кролики, зайці, мишовидні гризуни).

Інтенсивний промисел багатьох видів ссавців, руйнування місць їхнього існування призвели до того, що лише за останні 400 років повністю вимерли 63 види ссавців (стелерова корова, тур, тарпан, сумчастий вовк та ін.). Понад 350 видів ссавців перебувають під загрозою зникнення і потребують негайних заходів охорони. До Червоної книги України занесено 41 вид ссавців: їжак вухатий, хохуля звичайна, бурозубка альпійська, кутора мала, підковоніс малий, підковоніс великий, нічниця ставкова, нічниця триколірна, довгокрил звичайний, широковух європейський, вечірниця мала, вечірниця велетенська, нетопир середземноморський, заєць білий, ховрах європейський, содовий вовчок, тушканчик великий, ємуранчик звичайний, сліпак піщаний, сліпак буковинський, сліпак подільський, снігова полівка, водяна полівка мала, афаліна чорноморська, азовка, білобочка чорноморська, горностай, тхір степовий, норка європейська, перев'язка звичайна, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна, зубр, тюлень-монах середземноморський та ін.