Розділ «Тема 33. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ПЛАВУНОПОДІБНІ. ХВОЩОПОДІБНІ. ПАПОРОТЕПОДІБНІ»

Характерні риси будови та розвитку хвощеподібних

Хвощеподібні (Eguisetophyta) – це відділ вищих спорових судинних рослин, найхарактернішою особливістю яких є розчленування тіла на вузли і міжвузля. Вони представлені тільки одним родом – хвощ, у межах якого нараховують трохбільше 30 видів. В Україні є лише 9 видів.

Для хвощеподібних характерні пагони, складені з чітко виражених члеників – міжвузлів та вузлів з кільчасто розміщеними залишковими листками та бічними гілочками. Сучасні хвощеподібні – це багаторічні трав'янисті рослини з добре розвиненим розгалуженим підземним стеблом – кореневищем, від якого відходять надземні прямостоячі пагони. Надземні пагони більшості видів хвощів однорічні, на зиму відмирають. Тільки в окремих видів вони є вічнозеленими (у хвоща зимуючого). Почленовані пагони у деяких видів хвощів (наприклад, у хвоща польового) можуть бути двох типів: спороносні та вегетативні. Пагони ребристі, мають багато кремнезему, тому дуже жорсткі. Особливо багато кремнезему у стеблах хвоща зимуючого.

Листки у хвощеподібних маленькі, позбавлені хлорофілу, тому фотосинтез відбувається в зелених пагонах. Залишкові листки можуть мати бурий або чорний колір, плівчасті, зрослися у трубку із зубчиками, що вкриває вузол. У вузлах хвощів є твірна тканина, за рахунок якої хвощі ростуть у висоту. Можуть вони наростати і верхівкою. Підземна частина хвощів представлена кореневищем, на якому розвиваються додаткові корені та підземні бульбочки з крохмалем. Ще однією характерною рисою хвощів є наявність на верхівках пагонів своєрідних щиткоподібних утворів зі спорангіями – спорангієносців, які зібрані

Хвощ лісовий

Молодильник

в спороносні шишечки. Хвощі – рівноспорові рослини, у яких з однакових спор розвиваються одностатеві гаметофіти. Гаметофіти дуже маленькі, зелені пластинчасті, недовговічні, розміром в декілька міліметрів. Після дозрівання спор їхня зовнішня оболонка розривається навхрест на чотири стрічкоподібні гігроскопічні пружинки- елатери, завдяки яким спори розкидаються групами. Така особливість є пристосуванням для збільшення можливості утворення поруч чоловічих і жіночих гаметофітів, що сприяє заплідненню.

Отже, найхарактернішими рисами хвощеподібних є розчленування тіла на вузли і міжвузля, залишкові листки і домінування спорофіта.

Особливості поширення та різноманітність хвощеподібних

Відділ Хвощеподібні, як і плавуноподібні, охоплює вимерлі та сучасні рослини. Вимерлі хвощеподібні були переважно деревами або кущами. Сучасні хвощеподібні – це виключно багаторічні трав'янисті рослини. Хвощі зростають на всіх континентах і чомусь відсутні в Австралії та Новій Зеландії. Зустрічаються ці рослини переважно у вологих лісах. В Україні хвощі можна побачити на полях, луках, у лісах, болотах, на берегах водойм тощо. Вони утворюють зарості в тих місцях, де інші рослини жити не можуть. Несприятливі умови середовища, конкуренцію з іншими видами вони витримують завдяки добре розвиненій системі кореневищ і вегетативному розмноженню. Стебло хвощів помірної зони рідко перевищує 1 м, а ось тропічні види набагато довші. У хвоща багатощетинкового його сланке стебло досягає довжини 9 м при діаметрі 0,5-1,5 см. Але найбільшим серед хвощів є хвощ гігантський, який досягає 10-12 метрів у висоту при товщині стебла 0,5-2 см. Росте цей вид як повзуча рослина в тропічних лісах Південної Америки.

Усі хвощі належать до одного роду, однієї родини, одного порядку та класу Хвощевидні.

Наукова назва хвощів, яку запропонував ще Пліній Старший, походить від латинських слів "eguus" – кінь і "seta" – жорстке волосся.

Цікаво, що і в перекладі з багатьох європейських мов назва хвоща звучить як "хвіст коня": horse tail (англ.), gueue-de-cheval (фр.) та ін.

Народна назва хвощів в Україні звучить порізному: польова сосонка, смерічка, ялинка, кобильник, земляні горіхи, свинячі горіхи тощо.

Найпоширенішими видами є хвощ польовий, хвощ лучний, хвощ лісовий, хвощ болотний, хвощ річковий, хвощ зимовий, хвощ рябий та ін. У тінистих лісах Карпат і Криму зустрічається хвощ великий, який занесено до Червоної книги України. Це найбільший серед поширених на території України видів хвощів, його висота сягає 1 метра заввишки.

Найбільш поширеним видом відділу Хвощеподібні в Україні є хвощ польовий. Це бага-

Цикл відтворення хвоща польового: 1 – весняний пагін спорофіто; 2 – стробіл із спорангієносцями; 3 – залишкові листки; 4 – літній пагін спорофіта; 5 – вторинні гілочки; 6 – спора; 7 – споро з розкрученим елатерами; 8 – чоловічий гаметофіт; 9 – жіночий гаметофіт; 10 – кореневище; 11 – додаткові корені; 12 – запасаючі бульбочки

торічна трав'яниста рослина заввишки 15-40 см, яка представляє нестатеве покоління. У ґрунті зимує бурувато-чорне кореневище з кулястими бульбочками.

Навесні за рахунок поживних речовин із цих бульбочок з'являються бурі нерозгалужені весняні спороносні пагони із спорангієносцями. Після утворення спор ці пагони відмирають, а на їхньому місці виростають зелені розгалужені літні вегетативні пагони, у яких здійснюється фотосинтез. Від кожного вузла цих пагонів відходять бічні вторинні гілочки, які утворюють кільце. Зі спор у добре зволоженому ґрунті на незначній глибині утворюються заростки, що мають вигляд зелених пластинок. Росте по всій території України як бур'ян на полях, луках. Спороносить у березні-квітні. Добре розмножується вегетативно (частинками кореневища та бульбочками).

Отже, хвощі можна зустріти в різних рослинних угрупованнях, але завжди близько від води або в місцях з достатньою вологістю ґрунту. Поширеність їх, значною мірою, обумовлена наявністю глибоко розташованих кореневищ і добре розвиненим вегетативним розмноженням.