Розділ «Тема 23. ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ. КОРІНЬ»

На поперечному розрізі кореня у зоні кореневих волосків внутрішня будова у всіх рослин подібна.

Внутрішня будова кореня

У більшості рослин (дводольних і голонасінних) первинна будова зберігається недовго і переходить у вторинну будову. Така перебудова пов'язана з утворенням у центральному циліндрі кореня вторинної твірної тканини – камбію.

Ріст кореня та чинники, які впливають на цей процес

Корінь характеризується необмеженим ростом. Активний ріст кореня змінюється станом спокою, тобто ріст коренів має періодичний характер (ритми росту визначаються внутрішніми чинниками, а не сезонними явищами). Виділяють такі типи росту коренів:

■ верхівковий ріст – властивий кореням первинної будови і здійснюється за рахунок верхівкової твірної тканини зони росту (наприклад, у молодих коренів та у коренів однодольних рослин);

■ бічний ріст – властивий кореням вторинної будови і здійснюється за рахунок клітин бічної твірної тканини центрального циліндра (наприклад, у коренів голонасінних та дводольних рослин).

Внутрішня будова кореня

Чинниками, які впливають на ріст коренів, є доступ кисню для дихання, дія земного тяжіння, фітогормони, фотоперіодичні реакції, які пов'язані з довжиною світлового дня, властивості та склад ґрунтів та ін.

Для нормальної життєдіяльності корені потребують кисню, який необхідний для отримання клітинами енергії. При нестачі кисню ріст кореневої системи пригнічується, що впливає на всю рослину (наприклад, зменшується вміст хлорофілу в листках і гальмується фотосинтез).

Вміст повітря в ґрунті залежить від його механічного складу. Сприятливими для дихання коренів є суглинкові ґрунти, які мають зернисту структуру, добре вбирають воду і провітрюються. На глинистих ґрунтах, які мало провітрюються, дихання коренів недостатнє.

У деяких рослин боліт та надмірно зволожених ґрунтів формуються дихальні корені, які постачають кисень у кореневу систему безпосередньо з повітря.

Основні видозміни коренів

Крім основних функцій, корінь може виконувати деякі додаткові, при цьому дещо видозмінюючись.

1. Коренеплоди – для відкладання поживних речовин; утворюються здебільшого у дворічних рослин (наприклад, у моркви, буряка, петрушки, редьки, хрону) з головного кореня.

2. Кореневі бульби, або бульбокорені – для відкладання поживних речовин у бічних або додаткових коренях (жоржина, пшінка весняна, батат).

3. Повітряні корені є додатковими за походженням, формуються у багатьох тропічних епіфітів і вбирають воду з повітря (орхідеї).

4. Дихальні корені (пневматофори) забезпечують дихання у болотних рослин (у болотного кипариса, мангрових дерев).

5. Ходульні корені є додатковими за походженням, утримують рослину (кукурудза, монстера).

6. Опірні корені є додатковими за походженням, утримують крону рослини, закладаються на горизонтальних гілках, ростуть униз і вкорінюються (фікус- баньян).