Розділ «Тема 45. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ. РАКОПОДІБНІ»

Загальні ознаки та різноманітність типу Членистоногі

Членистоногі – це безхребетні багатоклітинні двобічносиметричні тришарові тварини, які мають членисті кінцівки. Загалом тип налічує понад 1 500 000 видів (в Україні – близько 40 000). Членистоногі опанували всі середовища існування в межах біосфери і поряд з деякими хребетними набули здатності до активного польоту (більшість комах).

Особливості зовнішньої будови Тіло сегментоване, але сегменти неоднакові, тобто спостерігається неоднакова членистість тіла, яку науковці називають гетерономною сегментацією. Гетерономна сегментація – неоднакова членистість тіла, яка полягає в тому, що сегменти мають різну будову і виконують різні функції. У членистоногих тіло складається з 3 відділів: голови, грудей і черевця (голова може зливатися з грудьми, утворюючи головогруди). До кожного сегмента приєднана пара кінцівок, які можуть видозмінюватися, залежно від виконуваних функцій.

Покриви представлені гіподермою, клітини якої утворюють хітинову кутикулу. Хітин – азатовмісний полісахарид, який входить до складу покривів членистоногих, клітинних стінок грибів і виконує опорну та захисну функції. Кутикула не тільки вкриває все тіло членистоногого, а й вистилає передню та задню кишки, а також трахеї. У кутикулі членистоногих є ділянки, вкриті товстою, твердою кутикулою, нездатною до розтягнення, і м'якою, еластичною, розтяжною, що утворює мембрани. Чергування цих ділянок і зумовлює рухливість тіла. У наземних членистоногих поверх хітинової оболонки є тоненький шар воскоподібної речовини.

Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності

Клас Ракоподібні, особливості їх будови й життєдіяльності

Ракоподібні – це членистоногі, пристосовані до життя у водному середовищі. Це переважно прісноводні (річковий рак, дафнії, циклопи) та морські (омари, лангусти, краби) істоти, які заселяють усю товщу води – від глибоководних морських западин до поверхневої плівки. Лише окремі види пристосувалися до життя на суші (мокриці, тропічні краби).

Більшість ракоподібних – вільноживучі тварини, трапляються й паразити (коропоїд). Від інших членостоно- гих вони відрізняються наявністю: 1) двох пар вусиків; 2) двогіллястих кінцівок; 3) органів дихання – зябер; 4) органів виділення у вигляді зелених залоз. Наука про ракоподібних називається карцинологією.

Типовим об'єктом для розгляду особливостей ракоподібних є річковий рак (Astacus actacus). Він живе на дні водойм, де живиться водяними рослинами й тваринами, а також їхніми рештками. Раки дуже чутливі до забруднення водойм, яке спричиняє їх масову загибель. Тривалість життя – до 20 років. Линяють 1-2 рази на рік. Найпоширеніші в Україні два види: довгопалий та широкопалий раки. Довгопалий рак більш стійкий до забруднення водойм, більш плодючий, тому витісняє широкопалого, який занесений до Червоної книги.

Особливості зовнішньої будови

Відділи тіла – головогруди і черевце:

• голова має: 1) вусики: 2 пари – короткі антенули (органи дотику) і довгі антени (органи нюху); 2) ротові органи: 3 пари щелеп (пара верхніх мандибул та дві пари нижніх максил); 3) очі прості або складні;

Зовнішня будова рака річкового

• груди складаються з 8 сегментів, які зливаються з головою і утворюють головогруди) мають 3 пари ногощелеп (беруть участь у живленні) і 5 пар ходильних ніг (на перших трьох парах цих ніг розташовані клешні, з яких найкраще розвинені передні);

• черевце утворене 6 сегментами та анальною пластинкою, членики черевця не зливаються: кінцівками черевця є 5 пар плавальних ніжок (у самців перша пара – копулятивний апарат), шоста пара з анальною лопаттю утворюють хвостовий плавець; у самок черевце ширше, ніж у самців.

Кінцівки двогіллясті, на кожному сегменті, крім останнього, є пара кінцівок, які можуть видозмінюватися. При линянні чи небезпеці раки здатні за допомогою м'язового скорочення відділяти клешню (самоскалічення), яка потім відновлюється (здатна до регенерації).

Покриви: гіподерма, хітинова кутикула, яка потовщується і зміцнюється відкладанням вапняку, без воскової плівки.

Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності

Травна система: передній (рот, глотка, стравохід, "жуйний шлунок" і "цідильний шлунок"), середній з великою печінкою і задній відділи; дволопатева травна залоза (печінка) через протоки, які впадають у середню кишку, виділяє травний сік з ферментами.