Інтерферони. Це група ендогенних низькомолекулярних білків (молекулярна маса від 15000 до 25000), що володіють противірусними, імуномодулюючими і протипухлинними властивостями. Альфа-інтерферони € протеїнами і продукуються в основному В-лімфоцитами периферичної крові. Бета- і гамма-інтерферони є глікопротеїнами і продукуються відповідно фібробластами і Т-лімфоцитами.
Механізм дії. Система інтерферону – найважливіший чинник неспецифічного імунітету. її дія спрямована на розпізнавання і видалення чужорідної генетичної інформації. Утворюються інтерферони на самому початку інфекції. Вони підвищують стійкість клітин до ураження вірусами. Специфічністю дп відносно окремих вірусів не володіють, проте мають виражену видову специфічність відносно клітин макроорганізму. Інтерферони володіють широким спектром противірусної активності і не сприяють утворенню резистентних форм вірусів. Крім того, вони чинять імуномодулюючу дію. Через кілька тижнів після одужання інтерферони в крові не виявляються.
Утворення інтерферонів починається з індукції. До індукторів їх синтезу відносяться РНК-вмісні геноми вірусів на стадії реплікації або транскрипції, ендотоксини бактерій тощо. Інтерферони зв'язуються зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. Під дією інтерферонів клітини макроорганізму починають продукувати ряд ферментів, які руйнують інформаційну РНК вірусу і перешкоджають її трансляції у вірусні білки. Це призводить до пригнічення репродукції вірусів.
Крім противірусної дії, інтерферони володіють антиклітинною і протипухлинною активністю. Показано, що вони пригнічують ріст нормальних і пухлинних клітин. Очевидно, це пов'язано з пригніченням ділення клітин. Імунний інтерферон (γ-інтерферон, Т-інтерферон), продукований в основному Т-лімфоцитами, є цитокіном. Він характеризується антипроліферативною активністю, а також підвищує активність макрофагів і цитотоксичність природних клітин-кілерів.
Відомі 3 основні типи інтерферонів: а (лейкоцитарний; IFN-α), β (фібробластний; IFN-β ) і у (імунний інтерферон, продукований в основному Т-лімфоцитами; IFN-y). У даний час методом генної інженерії одержано всі три різновиди інтерферонів людини. Як противірусні засоби в основному використовуються препарати інтерферонів (а-2а і а-2Ь), як природних, так і рекомбінантних (Інтрон-А, Роферон-А, алферон та ін.).
Фармакокінетика. Застосовують інтерферони місцево і парентерально (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно). Через гематоенцефалічний бар'єр інтерферони практично не проходять.
Показання до застосування.
► ВІЛ-інфекція. У разі комбінованого застосування інтерферонів і антиретровірусних ЯЗ відзначається нормалізація імунологічних показників і зменшення гостроти перебігу інфекції більш ніж у 50 % випадків; можливе зникнення сироваткових маркерів захворювання;
► вірусні гепатити (гострі і хронічні форми гепатиту В, С і D). Зменшення інтенсивності і тривалості інтоксикації; зниження частоти летальних результатів на 60% (при важких інфекціях); зникнення маркерів вірусної реплікації (HBs і НВе-антигенів, специфічної ДНК-полімерази тощо); нормалізація рівня сироваткових трансаміназ;
► цитомегаловірусна інфекція (в т.ч. така, що ускладнює трансплантацію органів);
► розсіяний склероз, менінгіти і менінгоенцефаліт;
► герпес генітальний, герпетичний стоматит, оперізуючий лишай. Помітне скорочення тривалості рецидивів; зменшення вираженості болю; подовження періодів ремісії у пацієнтів, які одержують імунодепресанти; зниження ризику розвитку оперізуючого лишаю в 3 рази;
► підгострий склерозуючий паненцефаліт. Введення альфа-інтерферонів у спинномозковий канал або шлуночки мозку характеризується різним ступенем клінічного поліпшення;
► респіраторно-синтиціальна інфекція. Внутрішньом'язове введення альфа-інтерферону дітям раннього віку має виражений клінічний ефект;
► кератити і кератокон'юнктивіти (герпетичні й аденовірусні). Місцеве застосування альфа- і бета-інтерферонів знижує тяжкість і зменшує тривалість захворювання;
► папіломавірусні інфекції. Місцеве застосування альфа-інтерферонів приводить до зникнення папілом; після видалення папілом при папіломатозі гортані терапія інтерферонами протягом 1,5 років забезпечує повне виліковування захворювання в 70 % випадків;
► генітальні бородавки і загострені кондиломи. У 50-100% випадків зникають через 6-10 тижнів після початку лікування;
► ГРВІ, викликані рино-, корона- й аденовірусами.
Профілактика вірусних інфекцій. Екстрена профілактика риновірусних, коронавірусних і аденовірусних інфекцій (включаючи ГРВІ) в групах підвищеного ризику – у дітей і осіб літнього віку. Профілактика цитомегаловірусної пневмонії і гепатитів при ВІЛ-інфекції або після трансплантації нирок і кісткового мозку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтерферони й індуктори інтерферонів“ на сторінці 1. Приємного читання.
