Із гриба Cephalosporinum асгетопіит було виділено ряд антибіотиків, зокрема цефалоспорин С. Його напівсинтетичні похідні одержали назву "цефалоспорини". До них належать цефалотин, цефалексин, цефаклор, цефотаксим, цефуроксим, цефоперазон, цефепім, цефтріаксон та ін. (табл. 1.3).
Хімічною основою цих сполук є 7-аміноцефалоспоранова кислота.
За будовою цефалоспорини схожі з пеніцилінами. Так, обидві групи антибіотиків містять β-лактамне кільце. Проте є й істотні відмінності: структура пеніцилінів включає тіазолідинове кільце, а цефалоспоринів – дигідротіазинове.
Антимікробна активність. За протимікробним спектром цефалоспорини відносяться до антибіотиків широкого спектра дії. Вони стійкі до стафілококової пеніцилінази, але багато цефалоспоринів руйнується β-лактамазами, що продукуються деякими грамнегативними мікроорганізмами (наприклад. Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter aerogenes; нерідко цей тип β-лактамаз називають цефалоспориназами).
Цефалоспорини умовно підрозділяють на 5 поколінь. Представники 1 покоління особливо ефективні відносно грампозитивних коків (пневмококів, стрептококів, стафілококів). До них чутливі і деякі грамнегативні бактерії (Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis). Вони не діють на синьогнійну паличку, Enterobacter, Serratia marcescens, індолпозитивні протеї, бактероїди (Bacteroides fragilis).
Спектр дії цефалоспоринів II покоління включає такий для препаратів І покоління і доповнюється Enterobacter, індолпозитивними протеями. Ряд препаратів ефективний також відносно Bacteroides fragilis і деяких штамів Serratia (цефокситин, цефметазол, цефотетан). Всі препарати цієї групи менш активні, ніж препарати І покоління, за впливом на грампозитивні коки. Синьогнійна паличка нечутлива до них.
Для III покоління цефалоспоринів характерний ширший спектр дії відносно грамнегативних бактерій. На грампозитивні коки вони діють меншою мірою, ніж цефалоспорини II покоління. Для цефтазидиму і цефоперазону відзначена виражена дія на Pseudomonas aeruginosa. Цефотаксим також діє на цей збудник, але в невеликій мірі. Цефтизоксим і моксалактам мають антибактеріальну активність відносно Bacteroides fragilis. Ця група цефалоспоринів діє на Enterobacter, Serratia, Acinetobacter, а також на штами Haemophilus і Neisseria, що продукують β-лактамази. Важливою властивістю більшості цефалоспоринів III покоління (крім цефоперазону і цефіксиму) є їх здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр.
У цефалоспоринів IV покоління ще ширший протимікробний спектр, ніж у препаратів III покоління. Вони ефективніші відносно грампозитивних коків. Мають високу активність відносно синьогнійної палички й інших грамнегативних бактерій, включаючи штами, що продукують β-лактамази, гідролізуються хромосомальними і трансферабельними β-лактамазами. На бактероїди впливають більш виражено.
До представників V покоління відносяться цефтобіпрол та цефтаролін (див. табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Класифікація цефалоспоринів
| I | II | III | IV | V | |
| Парентеральний (в/в, в/м) | Цефазолін · Цефалотин · Цефапірин · ІДефалоридин · Цефрадин | Цефуроксим · Цефамандол · Цефокситин · Цефоніцид · Цефпрозил · Цефметазол · Цефотетан · Цефоранід | Цефотаксим · Цефтріаксон · Цефоперазон · Цефтазидим · Цефтизоксим · Моксалактам | Цефепім · Цефпіром · (вводять лише в/в) | Цефтобіпрол · Цефтаролін · Цефтолозан · (вводять лише в/в) |
| Ентеральний (per os) | Цефалексин · Цефадроксил · Цефрадин | Цефаклор · Цефуроксим аксетил · Лоракарбеф · Цефпрозил | Цефіксим · Цефподоксим проксетил · Цефти бутен · Цефетамет- півоксил | Цефтобіпрол |
Цефтобіпрол – цефалоспорин з бактерицидною активністю відносно широкого спектра грампозитивних бактерій, включаючи резистентні до метициліну види стафілококів, чутливі до ампіциліну Enterococcus faecalis та резистентні до пеніциліну Streptococcus pneumoniae. Цефтобіпрол активний також щодо багатьох грамнегативних бактерій, включаючи штами Enterobacteriaceae та Pseudomonas aeruginosa.
Цефтобіпрол стійкий до гідролізу пеніциліназами S. aureus, а також до гідролізу багатьох бета-лактамаз класу С та класу А, що продукуються грамнегативними бактеріями. Як і більшість цефалоспоринів, цефтобіпрол гідролізується бета-лактамазами розширеного спектра (ESBL), серинкар-бапенемазами і метало-бета-лактамазами. До цефтобіпролу чутлива велика кількість видів мікроорганізмів (Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterococcus faecalis, Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, види родин Neisseria та Providenda, Proteus mirabilis, Pseudomonas aerugenosa, Serratia marcescens, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Streptococcus lug- dunensis, Streptococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, стрептококи групи Viridans та ін.).
Не чутливі до цефтобіпролу збудники групи Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Enterococcus faecium, види родин Peptostreptococcus, Prevotella, Proteus vulgaris, Stenotrophomonas maltophilia.
На відміну від попередніх поколінь цефалоспоринів, цей препарат ефективний щодо MRSA, пеніцилінрезистентного пневмококу, синьо- гнійної палички, ентерококів. У клінічних дослідженнях доведено порівнювану ефективність монотерапії цефтобіпролом з комбінацією ванкоміцин + цефтазидим для лікування ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин.
Основними показаннями до призначення цефтобіпролу є лікування ускладнених інфекцій шкіри та її структур, включаючи інфіковану діабетичну стопу без супутнього остеомієліту. Перевагою цього препарату є ще те, що він може використовуватися як перорально, так і парентерально.
Цефтаролін за особливостями спектра активності – препарат, що має вплив на MRSA, штами 5. aureus з проміжною чутливістю до ванкоміцину, S. pneumoniae, в тому числі штами, резистентні до пеніцилінів, однак, на відміну від цефтобіпролу, цефтаролін не впливає на Р. aeruginosa. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з ускладненими інфекціями шкіри та м'яких тканин він є рівноефективним комбінації ванкоміцин + азтреонам.
Відносяться цефалоспорини V покоління, як і представники IV покоління, – до препаратів резерву, що використовуються при особливо важких станах, сепсисі, у відділеннях ВРІТ та за умов неефективності інших груп препаратів.
Виходячи з шляхів уведення, цефалоспорини поділяють на 2 групи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цефалоспорини“ на сторінці 1. Приємного читання.
