Синтетичні засоби
Ця група резервних протитуберкульозних засобів представлена сполуками різної хімічної будови. До них відносяться ПАСК і тіоацетазон. Кожну з цих речовин застосовують у комбінації з іншими препаратами.
Натрію парааміносаліцилат (ПАСК)
Антимікробна активність. Має бактеріостатичну дію на мікобактерії туберкульозу. Активність натрію парааміносаліцилату невисока. У зв'язку з цим застосовують його тільки в комбінації з іншими, активнішими препаратами.
Механізм дії зумовлений конкурентними взаємостосунками з параамінобензойною кислотою, необхідною для росту і розмноження мікобактерії туберкульозу. На інші мікроорганізми він не впливає.
Фармакокінетика. Натрію парааміносаліцилат добре всмоктується з травного тракту. Сmах визначається через 1-2 години. Значна частина препарату (близько 50 %) зв'язується з білками плазми крові. У серозних порожнинах накопичується в достатніх кількостях. Через гематоенцефалічний бар'єр проникає невеликою мірою. Через б годин у плазмі крові виявляється в незначній концентрації. З організму виводиться нирками в незміненому вигляді, а також у вигляді метаболітів і кон'югатів (в основному ацетилююча похідна парааміносаліцилової кислоти). За б годин виділяється близько 60 %, а за 24 години – приблизно 90 % від уведеної дози.
Місце в антимікробній терапії. Застосовують при всіх формах туберкульозу. Призначають звичайно всередину, іноді вдаються до внутрішньовенного введення.
Резистентність. Первинна стійкість зустрічається рідко і складає 1-2,5%. При лікуванні протягом 2-3 місяців стійкість спостерігається в 15% випадків, через 6 місяців – у 30%, через 1 рік – в 70%. При поєднанні з ізоніазидом, стрептоміцином, канаміцином й іншими ЛЗ розвиток стійкості значно сповільнюється, як до самої аміносаліцилової кислоти, так і до інших протитуберкульозних ЛЗ.
Протипоказання: гіперчутливість; виразка шлунка і дванадцятипалої кишки; важкі захворювання печінки.
Особливості застосування. Безпечність у вагітних і при годуванні груддю не визначена. Слід уникати призначення при важких захворюваннях нирок.
Побічні ефекти. Найбільш часті диспепсичні розлади, пов'язані з подразливою дією препарату. При цьому спостерігаються нудота, блювота, діарея, болі в ділянці живота, порушується апетит. Рідко виникають агранулоцитоз, гепатит, кристалурія. У ряду хворих відзначається розвиток зобу з явищами гіпотиреозу. Можливі ускладнення алергійного походження, які проявляються шкірними реакціями, лихоманкою, артритами, еозинофілією тощо.
Тіоацетазон
Антимікробна активність. Спектр протимікробної дії тіоацетазону (тібон, контебен) обмежується мікобактеріями туберкульозу і збудником прокази. За протитуберкульозною активністю тіоацетазон поступається препаратам І і II груп.
Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується з ШКТ. Частково інактивується в печінці. Виділяється з організму протягом доби. Велика частина препарату виводиться нирками.
Місце в антимікробній терапії. Застосовують тіоацетазон всередину, головним чином при позалегеневих формах туберкульозу (при туберкульозі слизових і серозних оболонок, лімфатичних вузлів тощо). У ряді випадків тіоацетазон призначають при проказі.
Резистентність. Стійкість мікобактерії туберкульозу до тіоацетазону розвивається відносно повільно.
Протипоказання. Гіперчутливість, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, ниркова і печінкова недостатність.
Особливості застосування. Безпечність у вагітних і при годуванні груддю не визначена.
Взаємодії. Ризик гепато- і нейротоксичності підвищується при поєднанні з ізоніазидом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протитуберкульозні засоби III групи“ на сторінці 1. Приємного читання.
