За ступенем чутливості до основних антибіотиків мікроби поділяють на чутливі, помірно чутливі і стійкі. До групи чутливих входить більшість штамів мікроорганізмів, зростання яких на живильних середовищах припиняється при використанні концентрацій, що відповідають середнім терапевтичним дозам антибіотиків. Якщо ріст збудників пригнічується при застосуванні тільки максимальних доз препаратів, то такі мікроорганізми помірно чутливі до антибіотика. Якщо пригнічення росту досягається в досліді в лабораторії лише при дуже високих концентраціях препарату, які не можна створити в організмі, то такі збудники відносяться до стійких стосовно антибіотика.
У процесі використання антибіотиків може розвиватися вторинна стійкість мікроорганізмів до них. Особливо швидко вона виникає по відношенню до стрептоміцину, олеандоміцину, рифампіцину, відносно повільно – до пеніцилінів, тетрацикліну і хлорамфеніколу, зрідка – до поліміксинів.
Виникнення вторинної резистентності може бути результатом таких дій: 1) помилкового вибору антибіотика; 2) неправильного дозування препарату без урахування особливостей фармакокінетики, взаємодії антибіотиків між собою та з іншими групами ЛЗ; 3) недотримання режиму прийому або курсу призначення антибіотиків.
Провідними біохімічними механізмами є три способи формування резистентності:
► ферментативна інактивація, модифікація мішеней дії і активне виведення антибіотика;
► зниження проникності зовнішніх структур бактеріальної клітини;
► захист мішеней дії (недавно відкритий механізм формування резистентності, раніше описаний тільки для певного тетрацикліну і нещодавно виявлений по відношенню до фторхінолонів).
Тому, на противагу основним механізмам формування резистентності, сьогодні випрацювані нові напрямки розробки засобів для подолання антибіотикорезистентності:
► синтез блокаторів еффлюкс-каналів; синтез та подальше дослідження інгібіторів каспаз (лікування сепсису);
► синтез біогенних амінів (на основі спермідину та сперміну), що реверсують (відновлюють) чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.
Антибіотики різних класів можуть бути схильні до різної комбінації цих трьох провідних способів утворення стійкості до них.
Найбільш відома і вивчена ферментативна інактивація лікарських препаратів бактеріями. У 1940 р. Abraham і Chain знайшли в £ coli фермент, який розщеплює пеніцилін. З того часу описано досить велике число ензимів, які в тому чи іншому місці руйнують β-лактамне кільце пеніциліну і цефалоспоринів. β-лактамази характеризуються різною молекулярною вагою, електричними властивостями, послідовністю розташування амі-
Таблиця 1.10.
Характеристика основних ß-лактамаз
| Стафілококові плазмідні β-лактамази | |
| А | Гідролізують природні і напівсинтетичні пеніциліни, крім метициліну й оксациліну. Чутливі до інгібіторів. |
| Плазмідні β-лактамази грамнегативних бактерій широкого спектра | |
| А | Гідролізують природні і напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини I покоління. Чутливі до інгібіторів |
| Плазмідні β-лактамази розширеного спектра грамнегативних бактерій | |
| А | Гідролізують природні і напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини I-IV поколінь. Чутливі до інгібіторів |
| Хромосомні β-лактамази грамнегативних бактерій | |
| А | Гідролізують природні і напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини I-II поколінь.Чутливі до інгібіторів |
| C | Гідролізують природні і напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини НМ поколінь. Нечутливі до інгібіторів |
| B | Ефективно гідролізують практично всі β-лактами, включаючи карбапенеми. Нечутливі до інгібіторів |
нокислот, молекулярною структурою і посередництвом хромосом і плазмід (табл. 1.10).
Є цілий ряд сполук, частина яких знайшла своє застосування в клінічній практиці, що пригнічують продукцію β-лактамаз, і антибактеріальна ефективність може бути різко підвищена при їх використанні.
Формування антибактеріальної стійкості – природна здатність мікроорганізмів, тому повне запобігання й елімінація стійкості до антибактеріальних препаратів у принципі неможливі (табл. 1.11).
Стратегія боротьби з резистентністю повинна бути спрямована на попередження формування і співіснування стійких мікробів. Як би ми не оптимізували схеми терапії, абсолютного усунення резистентності досягти нереально.
Існує так звана перехресна стійкість, яка стосується не тільки вживаного препарату, але й інших антибіотиків, схожих з ним за хімічною будовою (наприклад, тетрацикліну).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
