До цієї групи відноситься препарат азтреонам, виділений з культури Chromobacterium viaiaceum. Стійкий відносно β-лактамаз, продукованих низкою грамнегативних бактерій, що відносяться до груп Klebsiella, Pseudomonas, Serratia. На грампозитивні бактерії й анаероби він не діє. Пригнічує синтез клітинної стінки і завдяки цьому має бактерицидний ефект. Вводять азтреонам парентерально, ТЛ ~ 1,7 год. Виводиться нирками (секрецією). Застосовують при інфекціях сечовивідного тракту, дихальних шляхів, шкіри й ін.
Із ПЕ відзначаються диспепсичні порушення, шкірні алергійні реакції, головний біль, можлива суперінфекція, рідко – гепатотоксична дія
Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з алергією негайного типу (кропив'янка, анафілактичний шок) на інші β-лактами. Перехресна алергія на пеніциліни не характерна, проте описані випадки перехресної алергії на цефтазидим.
Макроліди, азаліди і кетоліди
Антимікробні препарати групи макролідів широко використовуються в клінічній практиці понад 50 років і за цей час зарекомендували себе як високоефективні і одні з найбезпечніших антибіотиків з мінімальним числом протипоказань до призначення. Основу хімічної структури макролідів складає макроциклічне лактонне кільце з бічними вуглеводневими ланцюгами. Представниками макролідів є еритроміцин, олеандоміцин, рокситроміцин, кларитроміцин, а азалідів – азитроміцин. Зростання стійкості ряду збудників (S. pneumoniae, S. pyogenes) до макролідів, що спостерігалося протягом останнього десятиліття, послужило імпульсом для пошуку нових хімічних сполук, внаслідок чого на основі 14-членного макролактонного кільця були синтезовані кетоліди (телітроміцин) (табл. 1.5).
Таблиця 7.5
Класифікація макролідів
за походженням та хімічною структурою
(за кількістю атомів вуглецю, що включені до макролактонного кільця)
| 14-членні | 15-членні (азаліди) | 16-членні |
| Природні | ||
| Еритроміцин · Олеандоміцин | Спіраміцин · Джозаміцин · Мідекаміцин | |
| Напівсинтетичні | ||
| Кларитроміцин · Рокситроміцин · Диритроміцин · Флуритроміцин · Мегаломіцин · Телітроміцин (кетолід) | Азитроміцин (азалід) | Мідекаміцину ацетат Розаміцин Туриміцин Рокітаміцин |
Еритроміцин
Продукується Streptomyces erythreus. Найбільш чутливі до нього грампозитивні коки і патогенні спірохети. Проте у спектр його дії входять також грамнегативні коки, палички дифтерії, патогенні анаероби, рикетсії, хламідії, мікоплазми, збудники амебної дизентерії й ін. Таким чином, за впливом на різні мікроорганізми еритроміцин нагадує бензилпеніцилін, але спектр його дії дещо ширший.
Механізм дії. Пригнічення синтезу білка рибосомами бактерій. Пов'язано це з пригніченням ферменту пептидтранслокази.
Зі ШКТ препарат всмоктується не повністю, але достатньо для того, щоб у крові й тканинах створилися бактеріостатичні концентрації. Слід враховувати, що в кислому середовищі шлунка еритроміцин частково руйнується, тому вводити його слід у кислототривких капсулах або в таблетках (драже) зі спеціальним покриттям, що забезпечує вивільнення еритроміцину тільки в тонкій кишці. їжа значно знижує біодоступність. Препарат легко проникає в різні тканини, зокрема через плаценту. Важливою особливістю еритроміцину й інших макролідів є їх здатність накопичуватися у фагоцитах з подальшим виділенням в осередку інфекції під впливом бактерійних стимулів і зворотне активне захоплення "неутилізованого" мікроорганізмами препарату. У тканини мозку у звичних умовах не надходить. Тривалість дії 4-6 год. Виділяється з жовчю і частково нирками. Корекції режимів дозування звичайно не вимагається. При цирозі печінки може значно зростати VA еритроміцину (спіраміцину і джозаміцину), що збільшує ймовірність розвитку небажаних явищ, але не вимагає зміни режиму введення.
У даний час непередбачувана біодоступність і погана переносимість оральної форми еритроміцину обмежують його застосування випадками лікування урогенітальних інфекцій, викликаних В. trachomatis, кон'юнктивіту у новонароджених, дифтерії, кашлюку, лістеріозу й еритразми. Призначають його вагітним і годуючим жінкам. У разі непереносимості пеніцилінів можливе застосування еритроміцину при лікуванні гонореї і сифілісу. Крім того, до нього швидко розвивається стійкість мікроорганізмів, тому його відносять до антибіотиків резерву. Призначають еритроміцин всередину і місцево. Внутрішньовенне введення еритроміцину виправдане при лікуванні легіонельозу.
Еритроміцин – малотоксичний антибіотик і відносно рідко викликає ПЕ. Іноді виникають диспепсичні порушення, алергійні реакції, можлива суперінфекція.
Аналогічні властивості і показання до застосування має олеандоміцин. Продуцентом його є Streptomyces antibioticus. За активністю олеандоміцин поступається еритроміцину. Спектр і механізм протимікробної дії у них схожі. Тривалість дії олеандоміцину приблизно 6 год. Токсичність низька. Він має більш виражений подразнюючий ефект, ніж еритроміцин.
Відноситься до антибіотиків резерву. У медичній практиці застосовують всередину олеандоміцину фосфат.
Олеандоміцину фосфат випускають у поєднанні з тетрацикліном (олететрин) і з тетрацикліну гідрохлоридом (сигмаміцин, тетраолеан).
За останні роки в медичну практику впроваджено ряд напівсинтетичних макролідів – кларитроміцин, рокситроміцин і ін. За механізмом дії вони аналогічні еритроміцину.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Монобактами“ на сторінці 1. Приємного читання.
