Монобактами

Протиінфекційні лікарські засоби

До цієї групи відноситься препарат азтреонам, виділений з культури Chromobacterium viaiaceum. Стійкий відносно β-лактамаз, продукованих низкою грамнегативних бактерій, що відносяться до груп Klebsiella, Pseudomonas, Serratia. На грампозитивні бактерії й анаероби він не діє. Пригнічує синтез клітинної стінки і завдяки цьому має бактерицидний ефект. Вводять азтреонам парентерально, ТЛ ~ 1,7 год. Виводиться нирками (секрецією). Застосовують при інфекціях сечовивідного тракту, дихальних шляхів, шкіри й ін.

Із ПЕ відзначаються диспепсичні порушення, шкірні алергійні реакції, головний біль, можлива суперінфекція, рідко – гепатотоксична дія

Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з алергією негайного типу (кропив'янка, анафілактичний шок) на інші β-лактами. Перехресна алергія на пеніциліни не характерна, проте описані випадки перехресної алергії на цефтазидим.

Макроліди, азаліди і кетоліди

Антимікробні препарати групи макролідів широко використовуються в клінічній практиці понад 50 років і за цей час зарекомендували себе як високоефективні і одні з найбезпечніших антибіотиків з мінімальним числом протипоказань до призначення. Основу хімічної структури макролідів складає макроциклічне лактонне кільце з бічними вуглеводневими ланцюгами. Представниками макролідів є еритроміцин, олеандоміцин, рокситроміцин, кларитроміцин, а азалідів – азитроміцин. Зростання стійкості ряду збудників (S. pneumoniae, S. pyogenes) до макролідів, що спостерігалося протягом останнього десятиліття, послужило імпульсом для пошуку нових хімічних сполук, внаслідок чого на основі 14-членного макролактонного кільця були синтезовані кетоліди (телітроміцин) (табл. 1.5).

Таблиця 7.5

Класифікація макролідів

за походженням та хімічною структурою

(за кількістю атомів вуглецю, що включені до макролактонного кільця)

14-членні15-членні (азаліди)16-членні
Природні
Еритроміцин · ОлеандоміцинСпіраміцин · Джозаміцин · Мідекаміцин
Напівсинтетичні
Кларитроміцин · Рокситроміцин · Диритроміцин · Флуритроміцин · Мегаломіцин · Телітроміцин (кетолід)Азитроміцин (азалід)Мідекаміцину ацетат Розаміцин Туриміцин Рокітаміцин

Еритроміцин

Продукується Streptomyces erythreus. Найбільш чутливі до нього грампозитивні коки і патогенні спірохети. Проте у спектр його дії входять також грамнегативні коки, палички дифтерії, патогенні анаероби, рикетсії, хламідії, мікоплазми, збудники амебної дизентерії й ін. Таким чином, за впливом на різні мікроорганізми еритроміцин нагадує бензилпеніцилін, але спектр його дії дещо ширший.

Механізм дії. Пригнічення синтезу білка рибосомами бактерій. Пов'язано це з пригніченням ферменту пептидтранслокази.

Зі ШКТ препарат всмоктується не повністю, але достатньо для того, щоб у крові й тканинах створилися бактеріостатичні концентрації. Слід враховувати, що в кислому середовищі шлунка еритроміцин частково руйнується, тому вводити його слід у кислототривких капсулах або в таблетках (драже) зі спеціальним покриттям, що забезпечує вивільнення еритроміцину тільки в тонкій кишці. їжа значно знижує біодоступність. Препарат легко проникає в різні тканини, зокрема через плаценту. Важливою особливістю еритроміцину й інших макролідів є їх здатність накопичуватися у фагоцитах з подальшим виділенням в осередку інфекції під впливом бактерійних стимулів і зворотне активне захоплення "неутилізованого" мікроорганізмами препарату. У тканини мозку у звичних умовах не надходить. Тривалість дії 4-6 год. Виділяється з жовчю і частково нирками. Корекції режимів дозування звичайно не вимагається. При цирозі печінки може значно зростати VA еритроміцину (спіраміцину і джозаміцину), що збільшує ймовірність розвитку небажаних явищ, але не вимагає зміни режиму введення.

У даний час непередбачувана біодоступність і погана переносимість оральної форми еритроміцину обмежують його застосування випадками лікування урогенітальних інфекцій, викликаних В. trachomatis, кон'юнктивіту у новонароджених, дифтерії, кашлюку, лістеріозу й еритразми. Призначають його вагітним і годуючим жінкам. У разі непереносимості пеніцилінів можливе застосування еритроміцину при лікуванні гонореї і сифілісу. Крім того, до нього швидко розвивається стійкість мікроорганізмів, тому його відносять до антибіотиків резерву. Призначають еритроміцин всередину і місцево. Внутрішньовенне введення еритроміцину виправдане при лікуванні легіонельозу.

Еритроміцин – малотоксичний антибіотик і відносно рідко викликає ПЕ. Іноді виникають диспепсичні порушення, алергійні реакції, можлива суперінфекція.

Аналогічні властивості і показання до застосування має олеандоміцин. Продуцентом його є Streptomyces antibioticus. За активністю олеандоміцин поступається еритроміцину. Спектр і механізм протимікробної дії у них схожі. Тривалість дії олеандоміцину приблизно 6 год. Токсичність низька. Він має більш виражений подразнюючий ефект, ніж еритроміцин.

Відноситься до антибіотиків резерву. У медичній практиці застосовують всередину олеандоміцину фосфат.

Олеандоміцину фосфат випускають у поєднанні з тетрацикліном (олететрин) і з тетрацикліну гідрохлоридом (сигмаміцин, тетраолеан).

За останні роки в медичну практику впроваджено ряд напівсинтетичних макролідів – кларитроміцин, рокситроміцин і ін. За механізмом дії вони аналогічні еритроміцину.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Монобактами“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами
  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби