Протисифілітичні засоби

Протиінфекційні лікарські засоби

Старими протисифілітичними засобами є препарати миш'яку – новарсенол, міарсенол, осарсол, які призводили до різних ускладнень: нітритоїдного кризу, лихоманки дев'ятого дня, сальварсанних дерматитів тощо. Нині ці препарати, із зрозумілих причин, не застосовуються.

Основне місце в лікуванні сифілісу займають препарати бензилпеніциліну. Для цієї мети використовують як короткодіючі (бензилпеніциліну натрієву або калієву сіль), так і тривалодіючі препарати (депо-пеніциліни). Бензилпеніцилін має швидку і виражену трепонемоцидну дію. Розвитку до нього стійкості блідої трепонеми не відзначено. Препарати бензилпеніциліну ефективні при сифілісі на всіх його стадіях. Призначають їх курсами, тривалість яких визначається формою і стадією захворювання.

При непереносимості бензилпеніциліну (наприклад, у зв'язку з алергійними реакціями) для лікування сифілісу можна використовувати

Таблиця 1.8.

Протитуберкульозні препарати

НазваСередня терапевтична доза для дорослих; шлях введенняФорма випуску
Ізоніазид – IsoniazidumВсередину 0,3 г; внутрішньовенно краплинно 0,01-0,015 г/кг (у вигляді 0,2 % розчину)Порошок; таблетки по 0,1; 0,2 і 0,3 г; 10 % розчин в ампулах по 5 мл
Рифампіцин – RifampicinumВсередину 0,45 г; внутрішньовенно по 0,3-0,9 гКапсули по 0,05 і 0,15 г; ампули по 0,15 г (розчиняють перед вживанням)
Етамбутол – EthambutolumВсередину 0,025 г/кгТаблетки по ОД; 0,2 і 0,4 г
Етіонамід – EthionamideВсередину 0,25 гТаблетки, покриті оболонкою, по 0,25 г
Протіонамід – ProtionamideВсередину 0,25 гТаблетки (драже) по 0,25 г
Піразинамід – PirayiamldeВсередину 1 гТаблетки по 0,5 і 0,75 г
Циклосерин – CydoserinumВсередину 0,25 гТаблетки і капсули по 0,25 г
Канаміцину сульфат – Капатусіпі sulfasВнутрішньом'язово 1 г; інгаляційно 0,25-0,5 г у 3-5 мл фіз. р-ну або дистильованої водиФлакони по 0,5 і 1 г (розчиняють перед вживанням); 5 % розчин в ампулах по 5 і Юмл
Флориміцину сульфат – Floriту сіпі sulfasВнугрішньом'язово 0,5-1 гФлакони по 0,5 і 1 г
Натрію парааміносаліцилат- N atrii para-aminosalicylasВсередину 3-4 г; внутрішньовенно краплинно. 250 мл 3 % розчинуПорошок; таблетки по 0,5 г; таблетки, розчинні в кишечнику, по 0,5 г; гранули (2 г препарату в 6 г гранул); флакони по 250 і 500 мл 3 % розчину
Тіоацетазон – ThioacetazonumВсередину 0,05 гТаблетки по 0,025 і 0,05 г

інші антибіотики: з групи тетрациклінів – доксициклін, з групи макролідів, азалідів та кетолідів – еритроміцин, джозаміцин, спіраміцин, азитроміцин, кларитроміцин, з групи цефалоспоринів – цефтріаксон, у т.ч. інгібіторозахищений, цефотаксим, цефуроксим, цефіксим та ін. Проте за ефективністю вони поступаються препаратам бензилпеніциліну.

Крім антибіотиків, при лікуванні сифілісу застосовують препарати вісмуту та йоду. Препарати вісмуту (на сьогодні жоден не зареєстрований в Україні), та йоду в окремих випадках можуть призначатися в якості резерву при лікуванні пізніх форм сифілісу. Із препаратів бісмуту до них відносяться бійохінол (8 % суспензія йодовісмутату хініну в нейтралізованій персиковій олії) і бісмоверол (суспензія основної вісмутової солі моновісмутвинної кислоти в нейтралізованій персиковій олм). Основні препарати йоду, що можуть бути використані як протисифілітичні засоби, наведені в таблиці 1.9.

Таблиця 1.9.

Препарати йоду та форми їх випуску

НазваЗастосування
Йодид калію> по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди, запиваючи молоком. Спочатку застосовують 3 % водний розчин, а потім 4-5 %. · > 5 % спиртовий розчин йоду по 5-20 крапель на молоці, 3 рази на день, після їди.
КальційодинВсередину по 1-2 таблетки (по 0,5 г) 3 рази на день після їди протягом 1-1,5 міс.

Антимікробна активність. На відміну від антибіотиків, спектр дії препаратів вісмуту обмежується збудником сифілісу. За активністю вони поступаються бензилпеніциліну.

Механізм дії. Трепонемостатичну дію їх пов'язують з пригніченням ферментів, що містять сульфгідрильні групи. Терапевтичний ефект препаратів вісмуту розвивається значно повільніше, ніж бензилпеніциліну.

Фармакокінетика. Із ШКТ препарати вісмуту не всмоктуються, у зв'язку з чим їх вводять внутрішньом'язово. Виділяються вони переважно нирками, а також у невеликих кількостях кишечником і потовими залозами.

Місце в антимікробній терапії. Застосовують препарати вісмуту при всіх формах сифілісу.

Протипоказання. Індивідуальна непереносність, патологія нирок. Протипоказаннями до застосування вісмутових препаратів є ураження слизової оболонки рота, анемія, стоматити, гінгівіти.

Особливості застосування. Препарати вісмуту не застосовують у хворих з патологією нирок, тому що у 15-20 % хворих в другій половині курсу лікування розвивається нефропатія, що може посилити перебіг основного захворювання. Вісмутові клітини, що з'являються при цьому, свідчать про подразнення нирок, тому у хворих, які проходять курс лікування препаратами вісмуту, навіть без наявності патології нирок, доцільно 1 раз на тиждень досліджувати сечу. Якщо в сечі з'явився білок, необхідно зробити перерву в лікуванні на 7-10 днів.

Побічні ефекти. Спостерігаються відносно рідко. Типова для дії цих препаратів поява темної облямівки по краю ясен (так звана вісмутова облямівка). Можливий розвиток гінгівіту, стоматиту, коліту, діареї, дерматиту. Рідко спостерігаються ураження нирок і печінки. При застосуванні препаратів вісмуту необхідно стежити за станом слизової оболонки порожнини рота, функцією нирок і печінки.

При отруєнні препаратами вісмуту застосовують унітіол, натрію тіосульфат.

Препарати йоду застосовують переважно при третинному сифілісі, а також при решті форм сифілісу в перервах між курсами лікування для прискорення розсмоктування інфільтратів (таблиця 1.10).

Місце в антимікробній терапії. Йод сприяє негативації серологічних реакцій. Особливо хорошу дію мають препарати йоду при нічних болях у кістках.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протисифілітичні засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби
  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби