Старими протисифілітичними засобами є препарати миш'яку – новарсенол, міарсенол, осарсол, які призводили до різних ускладнень: нітритоїдного кризу, лихоманки дев'ятого дня, сальварсанних дерматитів тощо. Нині ці препарати, із зрозумілих причин, не застосовуються.
Основне місце в лікуванні сифілісу займають препарати бензилпеніциліну. Для цієї мети використовують як короткодіючі (бензилпеніциліну натрієву або калієву сіль), так і тривалодіючі препарати (депо-пеніциліни). Бензилпеніцилін має швидку і виражену трепонемоцидну дію. Розвитку до нього стійкості блідої трепонеми не відзначено. Препарати бензилпеніциліну ефективні при сифілісі на всіх його стадіях. Призначають їх курсами, тривалість яких визначається формою і стадією захворювання.
При непереносимості бензилпеніциліну (наприклад, у зв'язку з алергійними реакціями) для лікування сифілісу можна використовувати
Таблиця 1.8.
Протитуберкульозні препарати
| Ізоніазид – Isoniazidum | Всередину 0,3 г; внутрішньовенно краплинно 0,01-0,015 г/кг (у вигляді 0,2 % розчину) | Порошок; таблетки по 0,1; 0,2 і 0,3 г; 10 % розчин в ампулах по 5 мл |
| Рифампіцин – Rifampicinum | Всередину 0,45 г; внутрішньовенно по 0,3-0,9 г | Капсули по 0,05 і 0,15 г; ампули по 0,15 г (розчиняють перед вживанням) |
| Етамбутол – Ethambutolum | Всередину 0,025 г/кг | Таблетки по ОД; 0,2 і 0,4 г |
| Етіонамід – Ethionamide | Всередину 0,25 г | Таблетки, покриті оболонкою, по 0,25 г |
| Протіонамід – Protionamide | Всередину 0,25 г | Таблетки (драже) по 0,25 г |
| Піразинамід – Pirayiamlde | Всередину 1 г | Таблетки по 0,5 і 0,75 г |
| Циклосерин – Cydoserinum | Всередину 0,25 г | Таблетки і капсули по 0,25 г |
| Канаміцину сульфат – Капатусіпі sulfas | Внутрішньом'язово 1 г; інгаляційно 0,25-0,5 г у 3-5 мл фіз. р-ну або дистильованої води | Флакони по 0,5 і 1 г (розчиняють перед вживанням); 5 % розчин в ампулах по 5 і Юмл |
| Флориміцину сульфат – Floriту сіпі sulfas | Внугрішньом'язово 0,5-1 г | Флакони по 0,5 і 1 г |
| Натрію парааміносаліцилат- N atrii para-aminosalicylas | Всередину 3-4 г; внутрішньовенно краплинно. 250 мл 3 % розчину | Порошок; таблетки по 0,5 г; таблетки, розчинні в кишечнику, по 0,5 г; гранули (2 г препарату в 6 г гранул); флакони по 250 і 500 мл 3 % розчину |
| Тіоацетазон – Thioacetazonum | Всередину 0,05 г | Таблетки по 0,025 і 0,05 г |
інші антибіотики: з групи тетрациклінів – доксициклін, з групи макролідів, азалідів та кетолідів – еритроміцин, джозаміцин, спіраміцин, азитроміцин, кларитроміцин, з групи цефалоспоринів – цефтріаксон, у т.ч. інгібіторозахищений, цефотаксим, цефуроксим, цефіксим та ін. Проте за ефективністю вони поступаються препаратам бензилпеніциліну.
Крім антибіотиків, при лікуванні сифілісу застосовують препарати вісмуту та йоду. Препарати вісмуту (на сьогодні жоден не зареєстрований в Україні), та йоду в окремих випадках можуть призначатися в якості резерву при лікуванні пізніх форм сифілісу. Із препаратів бісмуту до них відносяться бійохінол (8 % суспензія йодовісмутату хініну в нейтралізованій персиковій олії) і бісмоверол (суспензія основної вісмутової солі моновісмутвинної кислоти в нейтралізованій персиковій олм). Основні препарати йоду, що можуть бути використані як протисифілітичні засоби, наведені в таблиці 1.9.
Таблиця 1.9.
Препарати йоду та форми їх випуску
| Йодид калію | > по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди, запиваючи молоком. Спочатку застосовують 3 % водний розчин, а потім 4-5 %. · > 5 % спиртовий розчин йоду по 5-20 крапель на молоці, 3 рази на день, після їди. |
| Кальційодин | Всередину по 1-2 таблетки (по 0,5 г) 3 рази на день після їди протягом 1-1,5 міс. |
Антимікробна активність. На відміну від антибіотиків, спектр дії препаратів вісмуту обмежується збудником сифілісу. За активністю вони поступаються бензилпеніциліну.
Механізм дії. Трепонемостатичну дію їх пов'язують з пригніченням ферментів, що містять сульфгідрильні групи. Терапевтичний ефект препаратів вісмуту розвивається значно повільніше, ніж бензилпеніциліну.
Фармакокінетика. Із ШКТ препарати вісмуту не всмоктуються, у зв'язку з чим їх вводять внутрішньом'язово. Виділяються вони переважно нирками, а також у невеликих кількостях кишечником і потовими залозами.
Місце в антимікробній терапії. Застосовують препарати вісмуту при всіх формах сифілісу.
Протипоказання. Індивідуальна непереносність, патологія нирок. Протипоказаннями до застосування вісмутових препаратів є ураження слизової оболонки рота, анемія, стоматити, гінгівіти.
Особливості застосування. Препарати вісмуту не застосовують у хворих з патологією нирок, тому що у 15-20 % хворих в другій половині курсу лікування розвивається нефропатія, що може посилити перебіг основного захворювання. Вісмутові клітини, що з'являються при цьому, свідчать про подразнення нирок, тому у хворих, які проходять курс лікування препаратами вісмуту, навіть без наявності патології нирок, доцільно 1 раз на тиждень досліджувати сечу. Якщо в сечі з'явився білок, необхідно зробити перерву в лікуванні на 7-10 днів.
Побічні ефекти. Спостерігаються відносно рідко. Типова для дії цих препаратів поява темної облямівки по краю ясен (так звана вісмутова облямівка). Можливий розвиток гінгівіту, стоматиту, коліту, діареї, дерматиту. Рідко спостерігаються ураження нирок і печінки. При застосуванні препаратів вісмуту необхідно стежити за станом слизової оболонки порожнини рота, функцією нирок і печінки.
При отруєнні препаратами вісмуту застосовують унітіол, натрію тіосульфат.
Препарати йоду застосовують переважно при третинному сифілісі, а також при решті форм сифілісу в перервах між курсами лікування для прискорення розсмоктування інфільтратів (таблиця 1.10).
Місце в антимікробній терапії. Йод сприяє негативації серологічних реакцій. Особливо хорошу дію мають препарати йоду при нічних болях у кістках.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протисифілітичні засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
