• 1. Необгрунтоване призначення антибіотика (вірусна інфекція; виділений мікроб не служить причиною хвороби; лікарська стійкість (первинна або вторинна) мікроорганізму; зміна мікробного спектра захворювання в процесі лікування, побоювання лікаря щодо інфекційної патології і призначення антибіотика "про всяк випадок", прагнення лікаря зробити для хворого що-небудь позитивне, часто під впливом самого хворого або його родичів).
• 2. Погано зібраний анамнез у хворого про попередню переносимість антибактеріальних засобів.
• 3. Застосування бактеріостатичних антибіотиків при важких інфекціях, у ослаблених хворих.
• 4. Захоплення антибіотиками широкого спектра дії (частіше виникають небажані біологічні ефекти, вища небезпека опортуністичних інфекцій і виникнення вторинної резистентності, велика вартість лікування). Проте при важких госпітальних інфекціях доцільно проводити деескалаційну антибіотикотерапію. При цьому як стартовий препарат обирають антибіотик саме широкого спектра і лише після виявлення збудника захворювання переходять на терапію протиінфекційним препаратом вузького спектра.
• 5. Пізно почате лікування, використання низьких доз, недотримання кратності введення (інтервали між дозами препарату дуже великі), передчасне переривання курсу.
• 6. Неправильно вибраний шлях введення, незнання інших фармакокінетичних параметрів (небезпека кумуляції препарату і реалізації його небажаних ефектів).
• 7. Неправильна комбінація кількох антибіотиків.
• 8. Несумісність (фармакодинамічна, фармакокінетична і фізико-хімічна) антибіотика з іншими ЛЗ, які одночасно з ним призначаються.
• 9. Зниження захисних сил макроорганізму (застосування імунодепресантів – глюкокортикоїдів, цитостатиків; супутні захворювання: лейкоз, діабет, муковісцидоз, гіпогаммаглобулінемія).
• 10. Присутність в організмі хворого субстанції, яка перешкоджає дії антибіотика (гній, вогнище некрозу), або наявність анатомічних порушень (ателектаз, абсцес, вигини, аневризми, пухлини) і чужорідних тіл (катетери, клапани, протези, каміння). На поверхні чужорідних тіл утворюється мікробна плівка, що складається з сукупності мікроорганізмів, які перебувають у різних фазах зростання, їх позаклітинних продуктів, соматичних клітин, органічного і неорганічного матеріалу, зв'язаних між собою і з якою-небудь поверхнею. Бактерії, що формують біоплівку, значно відрізняються від планктонних вільно плаваючих мікробних клітин; вони стійкіші до протиінфекційних чинників навколишнього середовища. Мікроорганізми, що мешкають на поверхнях чужорідних тіл, здатні продукувати глікокалікс, за рахунок якого формується екстра целюлярна матриця. Оповиті такою структурою бактерії ізолюються від антибіотиків і продовжують розвиватися.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії“ на сторінці 1. Приємного читання.
