Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

Протиінфекційні лікарські засоби

Противірусне лікування хронічного гепатиту В включає застосування пегільованого інтерферону-α або нуклеот(з)идних аналогів (тенофовір, ентекавір, ламівудин). За відсутності цирозу печінки препаратом першої лінії є пегільований інтерферон-а2а (див. розділ 2.5), перевагою якого є чітко визначена тривалість курсу лікування та відсутність резистентності до нього. За умов наявності протипоказань до проведення інтерферонотерапії в лікуванні застосовують нуклеот(з)идні аналоги.

Противірусне лікування хронічного гепатиту С базується на багаторічному досвіді комбінованого застосування пегільованого інтерферону-а (див. розділ 2.5) з рибавірином. Нещодавно було розроблено нові терапевтичні підходи, спрямовані на основні компоненти життєвого циклу вірусу гепатиту С, завдяки чому з'явилися нові стандарти лікування пацієнтів, інфікованих генотипом 1; ці стандарти включають потрійну комбінацію пегільованого інтерферону-α, рибавірину, телапревіру або боцепревіру.

Тенофовір

Тенофовір є противірусним засобом для системного застосування – нуклеот(з)идний інгібітор зворотноїтранскриптази.

Механізм дії. Тенофовіру дизопроксил всмоктується та перетворюється на активну речовину тенофовір, що є аналогом нуклеозид монофосфату (нуклеотид). Потім тенофовір перетворюється на активний метаболіт, тено- фовіру дифосфат, що є обов'язковим закінченням ланцюжка, за допомогою конструктивно експресованих клітинних ферментів. Тенофовіру дифосфат має внутрішньоклітинний період напіввиведення 10 годин в активованому стані та 50 годин у стані спокою в мононуклеарних клітинах периферійної крові. Тенофовіру дифосфат інгібує ВІ/1-1 зворотну транскриптазу та полі- меразу вірусу гепатиту В шляхом конкуренції прямого зв'язування з природним субстратом деоксирибонуклеотиду та обривом ДНК-ланцюжка після приєднання до ДНК.

Фармакокінетика. Тенофовір перетворюється внутрішньоклітинно на тенофовіру монофосфат і на активний компонент – тенофовіру дифосфат. Після введення peros тенофовіру дизопроксилу фумарат швидко всмоктується та перетворюється на тенофовір. Максимальні концентрації тенофовіру спостерігаються в сироватці крові в межах 1 години після введення натще та в межах 2 годин, якщо його приймати з їжею (біодоступність становить 25 %). Тенофовіру дизопроксилу фумарат розподіляється до багатьох тканин, при цьому найбільші концентрації спостерігаються в нирках, печінці та у вмісті кишечнику. Тенофовір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною тубулярною транспортною системою, при цьому після внутрішньовенного введення приблизно 70-80 % дози виводиться в незміненому вигляді із сечею. Після введення peros остаточний період напіввиведення тенофовіру становить від 12 до 18 годин.

Показання до застосування:

► гепатит В: для лікування хронічного гепатиту В у дорослих із скомпенсованим захворюванням печінки, з ознаками активної реплікації вірусу, постійним підвищенням рівня аланінамінотрансферази в сироватці крові та гістологічним проявом активного запалення і/або фіброзу; декомпенсованим захворюванням печінки;

► лікування ВІ/1-1 -інфікованих у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Протипоказання:

► підвищена чутливість до діючої речовини чи до будь-якої з допоміжних речовин;

► дитячий вік.

Побічні ефекти. Рідко можуть бути випадки ниркових порушень, ниркової недостатності та проксимальної ниркової (в тому числі синдром Фанконі), що іноді призводили до кісткових аномалій (рідко – до переломів). Найчастішою побічною реакцією при лікуванні хворих є нудота (5,4 %).

Наступний розділ:

Ентекавір


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С
  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби