Уретрити частіше мають гонококову природу (Neisseria gonorrhoeae). Із негонококових уретритів близько половини випадків обумовлено Chlamidia trachomatis і ще близько 40 % випадків – Ureaplasma urealiticum (раніше Т-мікоплазма). Решта випадків викликається Micoplasma genitalium. Гонококова і хламідійна інфекції часто супроводять одна одну, тому лікування гонококового уретриту повинне обов'язково супроводжуватися антихламідійною терапією. Інакше нерідкі так звані постгонококові уретрити, які викликаються Chi. trachomatis.
Засобами вибору для лікування гонококового уретриту за рекомендаціями Європейського урологічного товариства (2010) є однократний прийом цефтріаксону або цефіксиму, альтернативним препаратом є спектиноміцин. У рекомендаціях з лікування захорювань, що передаються статевим шляхом, які оприлюднені Центром з контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention, CDC) США (2010), схеми фармакотерапії гонококових уретритів містять цефтріаксон (парентерально) або цефіксим (per os), або інші ін'єкційні цефалоспорини III покоління однократно в комбінації з азитроміцином 1 г (per os) однократно або доксицикліном (per os) 100 мг 2 рази на добу 7 діб. Із рекомендацій виключено фторхінолони, через високу частоту резистентності гонококів до цих протимікробних засобів.
Засобом вибору в лікуванні негонококових уретритів є доксициклін по ЮОмг 2 рази на добу всередину протягом 7-10 днів, нові макроліди (азитроміцин 1 г однократно). Альтернативними засобами визнані офлоксацин, еритроміцин, левофлоксацин та джозаміцин). Існує також точка зору, згідно з якою тривалість лікування хламідійних уретритів повинна бути не менше трьох тижнів.
Сучасні міжнародні рекомендації щодо лікування урогенітального трихомоніазу у чоловіків (CDC, США, 2010; Європейська урологічна асоціація, 2010) включають два основних препарати і два режими терапії даного патологічного стану: метронідазол 2 г однократно (per os) або тинідазол 2 г однократно (per os), альтернативний режим прийому – метронідазол по 500 мг 2 рази на добу 7 діб.
Щодо актуального питання приймання протигрибкових препаратів у різних схемах фармакотерапії уретритів. У схемах разом з основними антимікробними засобами використання антимікотиків нераціональне, у сучасних рекомендаціях щодо лікування запальних захворювань уретри негрибкової етіології протигрибкові засоби відсутні. Комбінація антибактеріального засобу з протигрибковим можлива лише у хворих, які отримують цитостатичну та іншу імуносупресивну терапію, у ВІЛ-інфікованих.
Для етіотропного лікування неспецифічних уретритів можна використовувати антибіотики широкого спектра дії різних груп – амінопеніципіни, цефалоспорини III покоління, фторхінолони, інколи аміноглікозиди та амфеніколи. Антибактеріальну терапію рекомендовано доповнити пероральним прийомом уроантисептиків: похідних нітрофурану (фуразидин – фурамаг по 0,1 г х 3 рази на добу, 7 днів), похідних 8-оксихіноліну (нітроксолін – по 600-800 мг на добу у 3-4 прийоми, 7-10 днів), хінолонів (піпемідова кислота – палін по 400 мг х 2 рази на добу, 7-10 днів).
Інфекції нирок і сечовивідних шляхів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Уретрит“ на сторінці 1. Приємного читання.
