У даний час глікопептиди є базовими ЛЗ при лікуванні госпітальних інфекцій, які викликаються мультирезистентними стафілококами й ентерококами.
Антимікробна активність. До глікопептидів відносяться природні антибіотики ванкоміцин і тейкопланін, активні тільки проти анаеробних і грампозитивних бактерій аеробів. Мають високу активність відносно грампозитивних коків, включаючи стафілококи, стійкі до метициліиу, і штами, що продукують β-лактамази; діють на клостридії, зокрема на Clostridium difficile, а також на коринебактерії.
В умовах невпинного зростання антибіотикорезистентності навіть до резервних антибактеріальних засобів, до яких належать ванкоміцин і тейкопланін, а також препарат іншої групи – лінезолід, вимушеним кроком став синтез усе нових препаратів із групи глікопептидів, що використовуються у терапії важкої грампозитивної інфекції. Новими препаратами, або засобами нової генерації, стали похідні чи аналоги ванкоміцину із покращеним протимікробним профілем відносно резистентних грампозитивних стафілококів (у т.ч. S. aureus – II типу (MSSA), III типу (MRSA), IV типу (ванкоміцинрезистентний S. aureus – VRSA), коагулазонегативних стафілококів (CNS) та ентерококів, у т.ч. ванкоміцинрезистентних (VRE). Новими глікопептидами сьогодні є телаванцин, оритаванцин та далбаванцин. Вони не зареєстровані в Україні, проте пройшли III, окремі з них IV фази досліджень і досить недавно з'явились на фармацевтичних ринках США, провідних європейських країн.
Механізм дії. Глікопептиди порушують: другий етап синтезу клітинної стінки бактерій, блокуючи утворення пептидоглікану (глікопептиди і β-лактами впливають на різні етапи синтезу пептидоглікану); структуру і функцію цитоплазматичної мембрани; синтез РНК на рівні рибосом.
На ентерококи, коагулазонегативні стафілококи, деякі стрептококи групи viridans глікопептиди впливають бактеріостатично, на інші мікроорганізми чинять бактерицидну дію. Глікопептиди мають незначний постантибіотичний ефект.
Фармакокінетика. Ванкоміцин і тейкопланін практично не всмоктуються при прийомі всередину. Біодоступність тейкопланіну при в/м введенні складає близько 90 %. Найбільші відмінності у фармакокінетиці двох ЯЗ спостерігаються щодо зв'язування з білками плазми і швидкості елімінації. Тейкопланін майже повністю зв'язується з білками плазми, тоді як ванкоміцин s на 55 %. P/г ванкоміцину складає 6-8 годин, тейкопланіну – від 40 до 120, залежно від методу його визначення, у зв'язку з чим кратність введення ванкоміцину складає 3-4 p/добу, а тейкопланіну – 1 p/добу. ЛЗ проникають в інгібуючій концентрації у плевральну, перикардіальну, асцитичну, синовіальну рідини, в сечу, в тканини вушка передсердя, але погано дифундують (особливо тейкопланін) через нормальні мозкові оболонки в СМР (коли оболонки запалені, проникнення ЛЗ в ліквор все ж таки відбувається). ЛЗ не видаляються при гемодіалізі. Глікопептиди мало метаболізуються в організмі, виводяться нирками.
Переваги нових глікопептидів. Телаванцин (торгівельна назва – Вібатив) є ліпоглікопептидним аналогом ванкоміцину. Він має проміжну хімічну будову між глікопептидами та ліпопептидними сполуками. Препарат володіє вираженою активністю щодо MRSA, пеніцилінрезистентного S.pneumoniae, чутливих до ванкоміцину ентерококів.
Оритаванцин (торгівельна назва – Орбактив) є похідним ванкоміцину. Спектр дії препарату аналогічний ванкоміцину, але мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості клінічно значущих патогенів при цьому істотно нижчі. Препарат спричинює швидкий, залежний від концентрації лізис бактерій, має постантибіотичний ефект. Наразі не виявлено резистентних штамів S. aureus, включаючи ванкоміцинрезистентні, однак окремі штами ентерококів мають знижену чутливість до цього препарату. Добре поєднується з аміноглікозидами (синергічна дія) та ампіциліном (синергічна дія та подовження постантибіотичної дії оритаванцину). Переваги – окрім зазначеного, діє на VRE (ванкоміцинрезистентні ентерококи, на відміну від самого ванкоміцину, тейкопланіну, телаванцину та дальбаванцину)
Дальбаванцин (торгівельна назва – Дальванс) є глікопептидом другого покоління. Цей препарат має унікальний фармакокінетичний профіль, який дозволяє використовувати його один раз на тиждень. Дальбаванцин має виражену активність щодо MRSA, S. pyogenes та S. pneumoniae, а також щодо ентерококів, чутливих до ванкоміцину. При одночасному використанні з ампіциліном проявляється бактерицидний синергічний ефект щодо чутливих до ванкоміцину ентерококів. Однак дальбаванцин не активний щодо ванкоміцинрезистентних ентерококів. Наразі достатньо низькою є ймовірність розвитку резистентності до нього MRSA. Виражені переваги торкаються фармакокінетичних особливостей: курсова доза – достатнім є режим двократного введення препарату (вводиться тільки раз на тиждень).
Показання. Для чіткого відокремлення захворювань та патологічних станів, за яких показані глікопептиди, необхідно розглянути властивості основних грампозитивних збудників, які набувають резистентних рис і викликають важкий та надважкий перебіг інфекційних (у т.ч. внутрішньолікарняних) захворювань.
За даними великомасштабних клінічних досліджень з контролю за мікроорганізмами, ще на початку цього сторіччя показано, що грам- позитивна флора (S. aureus, коагулазонегативні стафілококи, S. pneumoniae,
Enterococcus spp.) викликають розвиток інфекцій, пов'язаних з кровотоком (Blood stream infection, 63,8 %), інфекцій тканин та ранову інфекцію (60,2 %).
S. aureus – володіє тропністю до епітеліальної тканини та компонентів згустка крові (фібриногену, фібрину, тромбоцитів). Тому найчастіше він викликає інфекції м'яких тканин, ранову інфекцію, гострі остеомієліти, blood stream Infection (у тому числі катетерний сепсис, ендокардити), пневмонії, інфекції сечовивідних шляхів.
Коагулазонегативні стафілококи (S. epidermidis (60-90% випадків); S. hominis, S. haemolyticus, 5. warned, S. xylosus, 5. simulans, S. cohnii, 5. auricularis (зовнішній слуховий канал); S. capitis; S.saprophyticus) часто виявляються на катетерах, суглобових імплантатах тощо. Ці мікроорганізми викликають так звану "полімер-асоційовану" інфекцію (септицемію та ендокардит у хворих, у яких тривалий час стояв внутрішньовенний катетер, штучний клапан серця, вентрикулоцеребральний шунт, а також асептичний остеомієліт у хворих зі штучним суглобом). Досить часто ендокардит, викликаний CNS, розвивається в ін'єкційних наркоманів.
S.pneumoniae має виражену тропність до епітелію дихальних шляхів, оболонок мозку, тому викликає менінгіти, синусити, отити, запальні захворювання ВДШ та НДШ (у т.ч.позалікарняну та ранню нозокоміальну пневмонію). Резистентності цей збудник до β-лактамних антибіотиків набуває шляхом не тільки синтезу β-лактамаз (з таким явищем боротись неважко – використовувати інгібітори пеніциліназ чи протимікробні засоби, які не містять бета-лактамного кільця (н-д, макроліди, фторхінолони), але й мутацією трьох із шести пеніцилінзв'язуючих білків, що призводить до зниження або втрати чутливості до основних бета-лактамних антибіотиків.
Група ентерококів – Enterococcus faecalis (80-90 % випадків) та Enterococcus faecium (5-10% випадків) не має чіткої переважної тропності до якихось органів чи тканин, у чому й полягає важкість ефективної боротьби з ними різними протимікробними препаратами у випадку набуття ентерококами резистентних властивостей.
Протипоказання. Гіперчутливість (документована).
Особливості застосування. Глікопептиди не мають ембріотоксичної або тератогенної дії, проте ризик токсичної дії ЛЗ на плід або новонародженого виключити не можна, оскільки ці антибіотики проходять через плаценту. Тому слід призначати глікопептиди вагітним або годуючим жінкам тільки за життєвими показаннями.
Порушення функції нирок. Ризик нефротоксичної дії більш виражений при хронічних захворюваннях нирок, гіповолемії, застійній серцевій недостатності, тривалому застосуванні ЛЗ, у пацієнтів літнього віку. Ризик нефротоксичності зростає при поєднанні з аміноглікозидами, амфотерицином В, поліміксином, циклоспорином, етакриновою кислотою, фуросемідом. При призначенні глікопептидів потрібен моніторинг діурезу, рівня креатиніну в крові.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глікопептиди“ на сторінці 1. Приємного читання.
