Ристоміцин – антимікробна речовина, що продукується Proactinomyces fluctiveri var. Ristomycini, групи поліциклічних антибіотиків.
Антимікробна активність. Препарат головним чином впливає на грам(+) коки (пневмококи, ентерококи, стафілококи, стрептококи), хоча діє і на грам(+) бактерії (коринебактерії, лістерії, клостридії). На грам(-) бактерії і коки не впливає.
Механізм дії. Ристоміцин (ристоцетин, спонтин) інгібує синтез мікробної стінки в момент мітозу. Фармакологічний ефект – бактерицидний.
Місце в антимікробній терапії. Ристоміцин слід призначати тільки при важких септичних захворюваннях, викликаних ентерококами, стафілококами, пневмококами і стрептококами у випадках, коли попереднє лікування іншими антибіотиками виявилося неефективним. Лікування може тривати від 5 до 20 днів.
Фармакокінетика. Ристоміцин вводять тільки внутрішньовенно. При прийомі всередину препарат не всмоктується і викликає різке подразнення слизової оболонки кишечника. При внутрішньом'язовій і підшкірній ін'єкціях виникають болісні інфільтрати і некроз тканини.
Препарат практично не зв'язується з білками плазми крові і майже повністю залишається у вільній формі. Він дуже добре проникає в лімфу, легені, нирки, селезінку; гірше – у плевральну і перитонеальну рідини, через гематоенцефалічний бар'єр.
Час збереження терапевтичної концентрації в крові – близько 12 годин; кратність призначення – 2 рази на день.
Екскреція ристоміцину здійснюється головним чином нирками в незміненому вигляді. Небезпека кумуляції препарату дуже велика при нирковій недостатності вже І ступеня. Накопичення препарату може відбуватися навіть при нормальній функції нирок. Із жовчю виводиться незначна частина введеної дози.
Резистентність. Вторинна резистентність мікроорганізмів до ристоміцину розвивається повільно.
Особливості застосування. При призначенні ристоміцину необхідно дотримуватись таких умов:
• 1. Строгий розрахунок дози на масу тіла і дотримання режиму дозування;
• 2. Оцінка функціонального стану нирок до і в процесі лікування (визначення рівня ендогенного креатиніну в крові);
• 3. Постійний гематологічний контроль (необхідно 1 раз на 2 дні робити загальний аналіз крові);
• 4. Проведення аудіометрії до і під час лікування.
Взаємодії. Ристоміцин не можна комбінувати з іншими гемато-, ото- і нефротоксичними речовинами.
Побічні ефекти. Ристоміцин – високотоксичний препарат. Введення препарату, особливо в перші дні, може супроводжуватися ознобом і нудотою.
► При внутрішньовенному введенні виникає небезпека ущільнення стінок вен, тромбофлебіту, тому в кінці вливання рекомендують, не виймаючи голки, ввести 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. При потраплянні препарату під шкіру виникають болісні інфільтрати.
► Досить часто виникають алергійні реакції. Для їх попередження рекомендують за 15-20 хвилин до початку вливання розчину ристоміцину внутрішньом'язово вводити протигістамінні препарати.
► Гематотоксичність: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія (іноді до агранулоцитозу). Рідше – еозинофілія і анемія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ристоміцин“ на сторінці 1. Приємного читання.
