Інтерферони й індуктори інтерферонів

Протиінфекційні лікарські засоби

Протипоказання: вагітність і лактація; важкі захворювання печінки, нирок і крові; аутоімунні захворювання; алергічні захворювання.

Побічні ефекти. Підвищення температури тіла і артралгія; диспепсія; зниження артеріального тиску; лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія (не вимагають специфічного лікування); підвищення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові.

Особливості застосування. Недоліком індукторів інтерферонів є те, що після 1-2 застосувань настає стан гіпореактивності, або рефрактерності, який характеризується значним зниженням аж до припинення синтезу інтерферону у відповідь на повторне введення індуктора. Один із шляхів подолання рефрактерності – комбіноване використання індукторів різного походження.

Крім того, інтерфероногени, як правило, призначають з великими інтервалами. Тактика застосування індукторів інтерферону визначається кінетикою його накопичення в сироватці крові. Коли продукція інтерферону досягає максимуму, вступають в дію контрольні механізми його синтезу і починається фаза так званої гіпореактивності, тобто нездатності синтезувати інтерферон у відповідь на подальше введення тієї ж самої речовини. Ця фаза триває звичайно декілька днів, після чого здатність синтезувати інтерферон відновлюється. Тривалість фази залежить від хімічної структури препарату. Наприклад, двоспіральні РНК- природні полімери (ларифан і ридостин) слід вводити повторно через 5 днів, низькомолекулярний флуоренон аміксин – через 4 дні, поліфеноли рослинного походження (мегасин, кагоцел і ін.) – через 7 днів.

Таким чином, при введенні інтерфероногенів синтез інтерферону збалансований і регулюється спеціальними механізмами, що забезпечують захист організму від перенасичення інтерфероном. Крім того, одноразове введення інтерфероногенів забезпечує відносно тривалу циркуляцію інтерферону на терапевтичному рівні, тоді як для досягнення подібних концентрацій при застосуванні інтерферону потрібне багатократне введення значних доз препаратів. Це істотно здорожує інтерферонотерапію, особливо при багатомісячному використанні препаратів (онкологічні захворювання, вірусні гепатити тощо).

Значення індукторів не знижується при масовому виробництві людського інтерферону, оскільки ендогенний інтерферон ефективніший, ніж екзогенний.

Наступний розділ:

Неовір

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтерферони й індуктори інтерферонів“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів
  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби