Нітроімідазоли

Протиінфекційні лікарські засоби

ЛЗ групи нітроімідазолу – високоактивні синтетичні антимікробні ЛЗ широкого спектра, до яких належать метронідазол, тинідазол, орнідазол, секнідазол, німоразол.

Антимікробна активність. Нітроімідазоли активні відносно більшості облігатних грампозитивних і грамнегативних анаеробів, спороутворюючих і неспороутворюючих, включаючи анаеробні коки. Найбільше практичне значення має активність нітроімідазолів відносно бактероїдів, зокрема у відношенні В. fragilis і клостридій (в т.ч. С. difficile). До нітроімідазолів стійкі Р. acnes. За дією на анаеробні бактерії нітроімідазоли порівнянні з кліндаміцином, захищеними β-лактамами, дещо поступаються карбапенемам і деяким новим фторхінолонам. Вони також проявляють активність відносно Helicobacter spp. (у т.ч. Н.pylori), G. vaginalis і найпростіших: Trichomonas spp., в т.ч. Т. vaginalis, Е. histolytica, G.lamblia (L. intestinalis), В. coli, деяких штамів Leishmaniaspp. Залежно від виду найпростіших, концентрації ЛЗ і часу дії повний протистоцидний ефект спостерігається через 1-3 доби.

Механізм дії. Нітроімідазоли відносяться до ДНК-тропних ЛЗ з вибірковою активністю відносно мікроорганізмів, що мають ферментні системи (нітроредуктази), здатні відновлювати нітрогрупу. Після проникнення в мікробну клітину нітроімідазоли під впливом клітинних редуктаз перетворюються на високотоксичні метаболіти, які руйнують нуклеїнові кислоти. Характеризуються бактерицидним типом дії, проявляють постантибіотичний ефект (до 3-х годин відносно анаеробних бактерій).

Фармакокінетика. Після прийому всередину швидко і практично повністю всмоктуються з ШКТ, біодоступність складає 80-100 %. їжа не впливає на їх всмоктування. ЛЗ трохи зв'язуються білками плазми, мають великий об'єм розподілу, добре проникають в рідини і тканини організму, в СМР, тканину мозку, грудне молоко, проходять плацентарний бар'єр.

Концентрації нітроімідазолів у різних тканинах і рідинах організму сягають 70-90 % від сироваткових. У СМР, залежно від стану оболонок мозку, визначається 40-80 % і вище від концентрації в крові. ЛЗ створюють високі концентрації в тканині мозку, що істотно відрізняє цю групу від більшості інших антимікробних ЛЗ і має важливе значення для лікування абсцесів мозку (часто змішаної аероб-анаеробної етіології•) і уражень тканини мозку при позакишковому амебіазі. ЛЗ достатньо добре всмоктуються в кров при ректальному введенні. Максимальні концентрації при інтравагінальному введенні в крові складають близько 50 % від спостережуваних при прийомі всередину. При зовнішньому застосуванні у вигляді мазевих форм нітроімідазоли всмоктуються погано.

Нітроімідазоли біотрансформуються в печінці з утворенням активних і неактивних метаболітів. Активними метаболітами є гідроксипохідні, які характеризуються меншою антианаеробною та антипротозойною активністю. Відзначається синергізм початкового ЛЗ і його метаболітів.

Нітроімідазоли повільно виводяться з організму. ТА залежно від ЛЗ коливається від 6-10 до 20 годин, різко подовжуючись у новонароджених (іноді до 25 годин). Повільне виведення частково пов'язане з реабсорбцією в ниркових канальцях. При нирковій недостатності ТА нітроімідазолів практично не змінюється. З сечею виводиться 60-85 % від прийнятої дози, переважно у вигляді метаболітів. При повторному застосуванні може спостерігатися кумуляція ЛЗ в організмі.

Резистентність. У мікроорганізмів може вироблятися стійкість до нітроімідазолів, що пов'язано із зниженням активності нітроредуктаз мікробної клітини і відповідно із зниженням ступеня внутрішньоклітинної трансформації ЛЗ, а також із порушенням транспортних систем клітини, що в даний час не є клінічно значущою проблемою, незважаючи на тривале використання цих ЛЗ в клінічній практиці. Слід враховувати розвиток стійкості у Н. pylori, що має велике значення в патогенезі хвороби виразки (інфекції шлунка і дванадцятипалої кишки).

Місце в антимікробній терапії. Нітроімідазоли є важливими засобами для лікування анаеробної і змішаної аероб-анаеробної інфекції, включаючи терапію важких генералізованих форм та інфекцію ЦНС (менінгіти, абсцеси мозку). Системна дія досягається при комбінованій терапії з іншими ЛЗ, активними відносно бактерій аеробів. Нітроімідазоли добре поєднуються з ЛЗ інших фармакологічних груп: антибактеріальними, антимікоти- ками, противірусними. Розроблено ефективні лікарські форми нітроімідазолів для місцевого застосування. При важких аеробно-анаеробних інфекціях показане парентеральне застосування ЛЗ або використання схем ступінчастої терапії.

У зв'язку з високою активністю відносно клостридій нітроімідазоли показані для лікування псевдомембранозного коліту (С. difficile) і некротичного коліту (С. perfringens).

Нітроімідазоли застосовуються для лікування бактерійних вагінозів, викликаних, зокрема, облігатними анаеробами і мікроаерофілом G. vaginalis, а також деяких форм місцевої гнійної інфекції (рожеві вугри, себорейна екзема, дерматити, в т.ч. періоральний), в етіології яких має значення анаеробна флора.

Нітроімідазоли широко застосовуються при протозойних захворюваннях: трихомонадна інфекція, амебіаз (менш ефективні при безсимптомних формах амебної дизентерії і цистоносійстві, оскільки добре всмоктуються і не створюють необхідної при цих формах концентрації в просвіті кишечника), гострі і хронічні форми лямбліозу і балантидіазу.

Метронідазол, орнідазол, тинідазол застосовуються за широкими показаннями при анаеробних і протозойних інфекціях, у комбінованій терапії хвороби виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, викликаних Н. pylori.

Крім того, метронідазол застосовують як радіосенсибілізуючий засіб при радіаційній терапії пухлин і при дракункульозі (ришта) для зняття запальної реакції навколо виразок.

Німоразол і секнідазол – рекомендуються головним чином для лікування протозойних інфекцій, у першу чергу, трихомоніазу. Секнідазол – також для лікування амебіазу та лямбліозу.

Як профілактичний засіб нітроімідазоли використовують при ризику розвитку анаеробної інфекції під час хірургічного втручання на черевній порожнині, у ділянці малого таза, в колоректальній ділянці і в ротовій порожнині.

Протипоказання. Гіперчутливість (зазвичай перехресна до всіх нітроімідазолів).

Особливості застосування. Нітроімідазоли протипоказані в першому триместрі вагітності; у другому і третьому триместрах їх застосування допустиме за життєвими показаннями при відсутності безпечнішої альтернативи.

На час терапії нітроімідазолами грудне вигодовування слід відмінити.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нітроімідазоли“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли
  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби