.Фосфоміцин
Антимікробна активність. Фосфоміцин (тогрівельна назва – монурал) має широкий спектр дії. Препарат впливає на багато грам(-) мікроорганізмів, включаючи ешерихії, протей, клебсієли; слабо – на псевдомонади, а також на грам(+) палички і коки (золотистий і епідермальний стафілокок, стрептококи, включаючи фекальний).
Механізм дії. Фосфоміцин (фосфономіцин) інгібує утворення мікробної стінки за рахунок пригнічення синтезу УДФ-М-ацетилмурамової кислоти, тобто його механізм дії відрізняється від такого у бета-лактамних антибіотиків. Фосфоміцин має також антиадгезивну активність. Фармакологічний ефект – бактерицидний.
Фармакокінетика. Фосфоміцин призначають всередину і вводять внутрішньовенно. Із ШКТ біозасвоєння препарату складає 60 %. Препарат треба застосовувати строго натщесерце (за 2 години до їди). Зв'язування з білками плазми крові менше 10%. Фосфоміцин – низькомолекулярний препарат, який добре проникає в різні тканини і рідини, включаючи кісткову тканину і ЦНС. Час збереження терапевтичної концентрації в крові більше 6 годин; кратність призначення – 3-4 рази на день. Елімінація препарату здійснюється переважно нирками в незміненому і зміненому вигляді. ТУг – 2,2 години.
Останнім часом у світовій практиці з'явився новий препарат – фосфоміцин трометамол. Він порівняно із звичним фосфоміцином краще всмоктується з ШКТ, піддається ентерогепатичній циркуляції і має триваліший період напіввиведення (4 години). Його призначають 1 раз на добу.
Місце в антимікробній терапії. Місце фосфоміцину в сучасній стратегії антибактеріальноїтерапії повністю не визначено. Препарат ефективний при гострих неускладнених інфекціях сечовидільних шляхів низького рівня – гострий і рецидивуючий цистит, сепсис, менінгіт, остеомієліт. При кишкових інфекціях його призначають всередину, курс лікування – 5-7 днів.
Резистентність. Вторинна резистентність мікроорганізмів до фосфоміцину розвивається повільно. Не менш цінною властивістю препарату є відсутність перехресної резистентності з іншими антибактеріальними засобами.
Взаємодія. Фосфоміцин добре поєднується з пеніцилінами і цефалоспоринами, а при сумісному застосуванні з аміноглікозидами спостерігається не тільки синергізм у протимікробній дії, але й зниження нефротоксичності останніх.
Побічні ефекти. Препарат малотоксичний, можуть з'явитися диспепсичні розлади (нудота, печія, діарея); шкірний висип, що зникає самостійно після відміни препарату; при парентеральному введенні – гіпернатріємія.
Ристоміцин
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антибіотики різних груп“ на сторінці 1. Приємного читання.
