До цієї групи сполук відносяться багато препаратів. Одні використовуються переважно як антисептики для зовнішнього застосування (наприклад, нітрофурал), інші – в основному для лікування інфекцій кишечника і сечовивідних шляхів [ніфуроксазид, фуразолідон, нітрофурантоїн (фурадонін), фуразидин (фурагін, фурамаг), ніфурател].
Нітрофурани характеризуються переважно антимікробною активністю. Деякі представники цього класу мають антипротозойну і протигрибкову дію. За клінічною ефективністю нітрофурани поступаються більшості вживаних у даний час антимікробних ЛЗ, що значною мірою пов'язане з особливостями їх фармакокінетики (ЛЗ не забезпечують тривалих терапевтичних концентрацій в органах і тканинах).
Позитивною рисою нітрофуранів є повільний розвиток стійкості до них клінічних штамів мікроорганізмів. У першу чергу, нітрофурани мають значення в медичній практиці як ЛЗ для лікування неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і кишкових інфекцій.
Антимікробна активність. Нітрофурани характеризуються широким антимікробним спектром дії, який включає грамнегативні (Enterobacteгіасеае) і грампозитивні (Staphylococcus spp., Streptococcus spp.) бактерії, а також деякі найпростіші (Т. vaginalis, Giardia, Lamblia).
Механізм дії. Нітрофурани як акцептори кисню порушують процес клітинного дихання бактерій, інгібують біосинтез ДНК (у меншій мірі – РНК) в мікробній клітині. В процесі внутрішньоклітинної трансформації (відновлення нітрогрупи під впливом бактерійних флавопротеїнів) утворюються метаболіти нітрофуранів, які чинять цитотоксичну дію. Залежно від структури сполуки, концентрації й експозиції, ЛЗ діють бактеріостатично або бактерицидно. Цитотоксична дія нітрофуранів і порушення ними клітинного дихання зумовлює активність деяких ЛЗ у високих концентраціях (фуразолідон, ніфурател) стосовно не тільки бактерій, але і найпростіших (лямблії, трихомонади, дизентерійна амеба).
За особливостями механізму антимікробної дії нітрофурани близькі до антисептиків, але, на відміну від останніх, нітрофурани менш токсичні і можуть застосовуватися перорально для системної дії.
Фармакокінетика. Нітрофурани (за винятком ніфуроксазиду) досить добре всмоктуються з ШКТ; біодоступність цих ЛЗ коливається від 50 до 95 %. Вони не створюють терапевтичних концентрацій у крові й тканинах, оскільки швидко виводяться з організму, головним чином нирками.
Період напіввиведення нітрофуранів знаходиться в межах 0,3-1 години. Дані ЯЗ інтенсивно метаболізуються в печінці, частково у м'язовій тканині і в стінці кишечника. Засоби, які метаболізуються в організмі у меншій мірі (нітрофурантоїн, фуразидин), містяться в сечі у високих концентраціях, забезпечуючи бактерицидну дію відносно збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Терапевтичні концентрації в тканинах нирок при цьому досягаються не завжди, що обмежує ефективність нітрофуранів при пієлонефритах.
Після прийому всередину ряд ЛЗ (ніфурател, фуразолідон, ніфуроксазид) створює високі концентрації у вмісті кишечника.
Нітрофурани легко проникають через гістогематичні бар'єри (плацентарний, гематолікворний, гематоенцефалічний) і в грудне молоко.
Місце в антимікробній терапії:
► інфекції сечовивідних шляхів: уретрит, цистит;
► кишкові інфекції бактерійної етіології: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, паратиф, шигельоз, холера;
► лямбліоз;
► кишковий амебіаз;
► місцева гнійна інфекція (гостра, неускладнена): інфіковані рани, кон'юнктивіт, отит;
► трихомоніаз: кольпіт, уретрит.
ЛЗ системної дії (ніфурател, нітрофурантоїн, фуразидин) застосовують для лікування:
► інфекцій сечовивідних шляхів бактерійної етіології, викликаних чутливими до ЛЗ штамами мікроорганізмів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Похідні нітрофурану“ на сторінці 1. Приємного читання.
