Синтетичні засоби
Етамбутол
Антимікробна активність. Етамбутол характеризується високою протитуберкульозною активністю. За експериментальними даними, при ентеральному введенні етамбутол аналогічний за активністю ізоніазиду. На інші мікроорганізми не впливає.
Механізм дії. Ефективність етамбутолу пов'язують із пригніченням синтезу РНК.
Фармакокінетика. Із ШКТ препарат всмоктується не повністю (приблизно 3/4), але в достатній для забезпечення бактеріостатичного ефекту кількості. Концентрації етамбутолу всередині клітин перевищують позаклітинні у 2 рази. Максимальні концентрації в плазмі крові створюються через 2-4 години, VA – приблизно 8 годин.
Виділяється в основному нирками протягом доби. У сечі виявляються незмінений етамбутол (90 %), а також його метаболіти. Невелика їх частина виводиться кишечником (близько 20%).
Місце в антимікробній терапії. Етамбутол призначають при різних формах туберкульозу, зазвичай у поєднанні з іншими препаратами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид; рифампіцин + етамбутол; ізоніазид + етамбутол).
Резистентність. Стійкість мікобактерій до етамбутолу розвивається відносно повільно. Зустрічається у 0,5-1,5% вперше виявлених пацієнтів з туберкульозом і у 2,5-4 % пацієнтів, що тривало лікувалися.
Протипоказання: гіперчутливість; неврит зорового нерва.
Особливості застосування. Етамбутол не рекомендований дітям до 2-3 років внаслідок неможливості адекватного контролю зору. При порушенні функцій нирок і печінки необхідна корекція дози.
Взаємодії. Небажане призначення таких комбінацій у зв'язку з антагонізмом на мікробному і фармакокінетичному рівнях: з протіонамідом; етіонамідом.
Побічні ефекти. Найбільш характерними є порушення зору (зокрема розлад кольорового сприйняття, особливо здатність розрізняти зелений і червоний кольори). Якщо виникає неврит очного нерва, це ускладнення набуває важкого перебігу. Порушення зору виникають звичайно через 2-6 міс. після початку лікування етамбутолом і залежать від дози речовини. При своєчасній відміні препарату зір поступово відновлюється. У зв'язку з можливістю розвитку такого побічного ефекту лікування етамбутолом проводять під систематичним контролем функції зору. Алергійні реакції етамбутол викликає рідко.
Етіонамід
Антимікробна активність. Спектр дії етіонаміду включає мікобактерії туберкульозу і збудник прокази. Звикання до нього мікобактерій туберкульозу виникає швидко, тому його завжди застосовують у поєднанні з іншими препаратами.
Фармакокінетика. Із ШКТ всмоктується добре. Стах накопичується приблизно через 3 години. Етіонамід досить добре проникає через гематоен- цефалічний бар'єр. Швидко інактивується в печінці і виводиться з сечею, головним чином у вигляді метаболітів.
Вводять препарат всередину і ректально. Для внутрішньовенних ін'єкцій застосовують етіонаміду гідрохлорид.
Протипоказання: гіперчутливість; виразка шлунка і дванадцятипалої кишки; вагітність.
Особливості застосування. Безпека етіонаміду у дітей до 14 років не встановлена.
Взаємодії. Небажане призначення комбінації з етамбутолом у зв'язку з антагонізмом на мікробному і фармакокінетичному рівнях.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протитуберкульозні засоби II групи“ на сторінці 1. Приємного читання.
