Інтерферони й індуктори інтерферонів

Протиінфекційні лікарські засоби

► деякі індуктори інтерферону володіють унікальною здатністю стимулювати синтез ендогенних інтерферонів у певних органах і популяціях клітин, що у ряді випадків має певні переваги перед поліклональною стимуляцією імуноцитів екзогенними інтерферонами;

► низька токсичність, широкий спектр їх біологічної активності, наявність імуномодулюючих властивостей, хороша розчинність у біологічних рідинах і здатність легко виводитися з організму.

Основним недоліком індукторів інтерферонів є те, що в деяких випадках їх застосування не супроводжується синтезом ендогенного продукту внаслідок гіпореактивності організму. При цьому повторне введення того ж ЯЗ вважається недоцільним.

Механізм дії. Індуктори інтерферонів мають широкий спектр противірусної активності, активують синтез ендогенних інтерферонів у різних органах і тканинах (крові, кишечнику, печінці, головному мозку, лімфоїдних органах), надають імуномодулюючу дію.

Полімерні сполуки (двоспіральні РНК) здатні стимулювати синтез інтерферонів у різних клітинах, включаючи клітини мононуклеарно-фагоцитарної системи, гранулоцити, нейтрофіли, клітини ендотелію і фібробласти. При цьому лімфоцити (за винятком В-лімфоцитів) продукують переважно альфа-інтерферони, а фібробласти – бета-інтерферони. Двоспіральні індуктори інтерферонів підсилюють гуморальний імунітет, підвищуючи титр сироваткових антитіл при первинній імунній відповіді, скорочують індуктивний період антитілоутворення і збільшують час циркуляції антитіл. Кількість антитілоутворю- ючих комплексів при цьому не збільшується. Двоспіральні індуктори інтерферонів також впливають на клітинний імунітет, прискорюючи РБТЛ, синтез ДНК Т-клітинами і утворення цитотоксичних Т-лімфоцитів і стимулюючи активність природних кілерів. Крім того, вони стимулюють синтез цитокінів, зокрема інтерлейкіну-1 і, можливо, інших чинників росту і диференціації клітин.

Флуоренони володіють високою інтерферон-індукуючою активністю. При цьому синтез інтерферонів Т-клітинами здійснюється без допомоги макрофагів (на відміну від їх синтезу на фоні застосування двоспіральних РНК).

Багато поліфенолів, що містять альдегідні групи, ефективно пригнічують реплікацію вірусів. Вони здатні взаємодіяти з аміногрупами пуринових і піримідинових сполук нуклеїнових кислот вірусів. Серед ЛЗ цієї групи виділяються похідні госиполу, які характеризуються низькою токсичністю і відносно високою інтерферон-індукуючою здатністю, прискорюючи синтез альфа- і бета-інтерферонів у різних клітинах.

Індуктори інтерферонів

Синтетичні сполуки
Двоспіральні РНК
Криданімод (акриданони)
Метилглукаміну акридонацетат (акриданони)
Тилорон(флоуренони)
Природні сполуки
Двоспіральні РНК
Поліфеноли
Індуктори інтерферонів різних груп
Амінофілін (метилксантини)
Аміодарон (бізофурани)
Бендазол (імідазоли)
Дипіридамол (метилксантини)
Дротаверин (ізохіноліни)
Кофеїн (метилксантини)
Папаверину гідрохлорид (ізохіноліни)
Теобромін (метилксантини)
Теофілін (метилксантини)

Показання до застосування:

► ВІЛ-інфекції.

► Герпетична інфекція (генітальний герпес, оперізуючий лишай, герпетичний гінгівостоматит, герпетична офтальмопатія).

► Нейровірусна інфекція (розсіяний склероз, енцефаліт різної етіології в т.ч. викликані вірусами кору й епідемічного паротиту).

► Гепатити В, С і D.

► Грип, парагрип.

► ГРВІ, викликані рино-, корона- і аденовірусами,

► Арбовірусні інфекції (кліщовий енцефаліт, лихоманка Денге, віруси лісів Семлікі і Східного енцефаломієліту).

► Респіраторно-синтиціальна Інфекція.

► Цитомегаловірусна інфекція.

► Профілактика грипу та інших ГРВІ, викликаних вірусами парагрипу, риновірусами, риносинцитіальним вірусом і аденовірусами;

► Профілактика арбовірусних інфекцій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтерферони й індуктори інтерферонів“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів
  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби