► деякі індуктори інтерферону володіють унікальною здатністю стимулювати синтез ендогенних інтерферонів у певних органах і популяціях клітин, що у ряді випадків має певні переваги перед поліклональною стимуляцією імуноцитів екзогенними інтерферонами;
► низька токсичність, широкий спектр їх біологічної активності, наявність імуномодулюючих властивостей, хороша розчинність у біологічних рідинах і здатність легко виводитися з організму.
Основним недоліком індукторів інтерферонів є те, що в деяких випадках їх застосування не супроводжується синтезом ендогенного продукту внаслідок гіпореактивності організму. При цьому повторне введення того ж ЯЗ вважається недоцільним.
Механізм дії. Індуктори інтерферонів мають широкий спектр противірусної активності, активують синтез ендогенних інтерферонів у різних органах і тканинах (крові, кишечнику, печінці, головному мозку, лімфоїдних органах), надають імуномодулюючу дію.
Полімерні сполуки (двоспіральні РНК) здатні стимулювати синтез інтерферонів у різних клітинах, включаючи клітини мононуклеарно-фагоцитарної системи, гранулоцити, нейтрофіли, клітини ендотелію і фібробласти. При цьому лімфоцити (за винятком В-лімфоцитів) продукують переважно альфа-інтерферони, а фібробласти – бета-інтерферони. Двоспіральні індуктори інтерферонів підсилюють гуморальний імунітет, підвищуючи титр сироваткових антитіл при первинній імунній відповіді, скорочують індуктивний період антитілоутворення і збільшують час циркуляції антитіл. Кількість антитілоутворю- ючих комплексів при цьому не збільшується. Двоспіральні індуктори інтерферонів також впливають на клітинний імунітет, прискорюючи РБТЛ, синтез ДНК Т-клітинами і утворення цитотоксичних Т-лімфоцитів і стимулюючи активність природних кілерів. Крім того, вони стимулюють синтез цитокінів, зокрема інтерлейкіну-1 і, можливо, інших чинників росту і диференціації клітин.
Флуоренони володіють високою інтерферон-індукуючою активністю. При цьому синтез інтерферонів Т-клітинами здійснюється без допомоги макрофагів (на відміну від їх синтезу на фоні застосування двоспіральних РНК).
Багато поліфенолів, що містять альдегідні групи, ефективно пригнічують реплікацію вірусів. Вони здатні взаємодіяти з аміногрупами пуринових і піримідинових сполук нуклеїнових кислот вірусів. Серед ЛЗ цієї групи виділяються похідні госиполу, які характеризуються низькою токсичністю і відносно високою інтерферон-індукуючою здатністю, прискорюючи синтез альфа- і бета-інтерферонів у різних клітинах.
Індуктори інтерферонів
| Двоспіральні РНК |
| Криданімод (акриданони) |
| Метилглукаміну акридонацетат (акриданони) |
| Тилорон(флоуренони) |
| Природні сполуки |
| Двоспіральні РНК |
| Поліфеноли |
| Індуктори інтерферонів різних груп |
| Амінофілін (метилксантини) |
| Аміодарон (бізофурани) |
| Бендазол (імідазоли) |
| Дипіридамол (метилксантини) |
| Дротаверин (ізохіноліни) |
| Кофеїн (метилксантини) |
| Папаверину гідрохлорид (ізохіноліни) |
| Теобромін (метилксантини) |
| Теофілін (метилксантини) |
Показання до застосування:
► ВІЛ-інфекції.
► Герпетична інфекція (генітальний герпес, оперізуючий лишай, герпетичний гінгівостоматит, герпетична офтальмопатія).
► Нейровірусна інфекція (розсіяний склероз, енцефаліт різної етіології в т.ч. викликані вірусами кору й епідемічного паротиту).
► Гепатити В, С і D.
► Грип, парагрип.
► ГРВІ, викликані рино-, корона- і аденовірусами,
► Арбовірусні інфекції (кліщовий енцефаліт, лихоманка Денге, віруси лісів Семлікі і Східного енцефаломієліту).
► Респіраторно-синтиціальна Інфекція.
► Цитомегаловірусна інфекція.
► Профілактика грипу та інших ГРВІ, викликаних вірусами парагрипу, риновірусами, риносинцитіальним вірусом і аденовірусами;
► Профілактика арбовірусних інфекцій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтерферони й індуктори інтерферонів“ на сторінці 3. Приємного читання.
