Призначаючи два або більше антимікробних препаратів, лікар повинен чітко уявляти як потенційно позитивні, так і негативні сторони такого поєднання.
З одного боку, поєднане застосування двох або більше антибіотиків може значно збільшити ймовірність алергійних реакцій, ризик безпосередньої токсичної дії. Наприклад, призначення цефалоспоринів і аміноглікозидів різко збільшує ризик ураження нирок. Далеко не завжди можна бути впевненим, що поєднання двох препаратів потенціює антибактеріальну дію один одного, а не навпаки. Класичним прикладом негативного ефекту від поєднаного застосування двох антибіотиків є повідомлення деяких дослідників, згідно з якими летальність хворих з пневмококовим менінгітом, лікованих пеніциліном, складала 21 %, тоді як приєднання до пеніциліну хлортетрацикліну збільшувало летальність до 79 %. При поєднаному застосуванні двох і більше антибіотиків зростає вірогідність розвитку суперінфекцій. Зростає також вартість лікування.
З іншого боку, поєднане застосування антибактеріальних препаратів, особливо при важких інфекціях, може істотно підвищити ефективність лікування. Тому дилема призначення одного чи кількох антибактеріальних препаратів повинна розв'язуватися у кожному конкретному випадку.
Нераціональне призначення більше одного антибіотика при легких і середньотяжких інфекціях, при інфекціях зі встановленим збудником, при проведенні профілактичних заходів.
Комбінація, як правило, двох антибіотиків з різних груп виправдана в таких випадках:
► для досягнення синергізму при дії на стійку флору;
► при змішаній інфекції;
► для розширення спектра дії при лікуванні інфекції з невиясненим збудником;
► для попередження розвитку мікробної стійкості;
► при початковому лікуванні важких і середньоважких інфекцій у хворих з імунодефіцитом.
Наприклад, при лікуванні сепсису, викликаного золотистим стафілококом, призначення пеніциліназостійкого пеніциліну (оксациліну) з аміноглікозидами (тобраміцином) дає ефект синергізму.
Ще один варіант виправданого призначення двох антибіотиків – попередження розвитку мікробної стійкості. Наприклад, фузидин-натрій вельми ефективний проти стафілококів, але стійкість розвивається швидко. Тому паралельно призначають один із пеніцилінів (диклоксацилін).
Зберігає свою силу правило: не можна поєднувати антибіотик бактерицидної і бактеріостатичної дії, наприклад, пеніцилін з хлорамфеніколом. У цьому варіанті як би втрачається бактерицидність дії одного з компонентів.
Проте останнім часом це правило зазнало деяких змін, які ґрунтуються на механізмі дії антибіотиків. За механізмом дії антибіотики можна розбити на три групи:
I. Антибіотики з бактерицидною дією на мікробну клітину, що не ділиться: аміноглікозиди, фторхінолони, поліміксини.
II. Антибіотики з бактерицидною дією на клітини, що діляться: бета-лактами, рифампін.
III. Бактеріостатичні антибіотики.
Першу групу можна комбінувати як з другою, так і з третьою. Винятком є лише комбінація карбеніциліну з аміноглікозидами. Комбінація другої групи з третьою небажана.
Допустима комбінація двох препаратів з однієї групи, хоча це нечастий варіант. Наприклад, широко відомий ампіокс – комбінація ампіциліну і оксациліну, тобто напівсинтетичних пеніцилінів з різним антимікробним спектром.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Комбінована терапія антибіотиками“ на сторінці 1. Приємного читання.
