Похідні діамінопіримідину – синтетичні антимікробні ЛЗ. В Україні зареєстрований триметоприм.
Діамінопіримідини застосовуються для лікування бактерійних або протозойних інфекцій. Значення вищеназваних ЛЗ для лікування інфекцій у монотерапГЇ обмежене.
Враховуючи особливості механізму дії, діамінопіримідини успішно використовуються в комбінованій терапії як потенціатори дії сульфаніламідів (за принципом "подвійної" мішені) у фіксованих лікарських формах.
Диамінопіримідини можуть також потенціювати активність антимікробних ЛЗ інших класів: найбільше значення для медичної практики має потенціювання дії рифампіцину, дапсону і протималярійних ЛЗ.
Антимікробна активність. Діамінопіримідини характеризуються широким антимікробним спектром, активні відносно грампозитивних і грам- негативних бактерій аеробів, найпростіших: пневмоцист (найбільша активність), токсоплазм, плазмодіїв малярії. Піриметамін найбільш активний відносно найпростіших, головним чином плазмодіїв малярії.
Механізм дії. Діамінопіримідини вибірково інгібують у мікробній клітині фермент редуктазу дигідрофолієвої кислоти (дигідрофолатредуктазу), який каталізує процес біосинтезу тетрагідрофолієвої кислоти. Зниження біосинтезу тетрагідрофолієвої кислоти обмежує надалі синтез пуринових і піримідинових основ і забезпечує лише бактеріостатичний ефект.
Піриметамін більш активний відносно редуктази дигідрофолієвої кислоти найпростіших – плазмодіїв малярії, токсоплазм, лейшманій, а триметоприм є активнішим інгібітором ферментів бактерій.
Редуктази дигідрофолієвої кислоти клітин людини слабо чутливі до похідних діамінопіримідину, і для пригнічення активності ферменту необхідна тривала дія високих концентрацій, які не досягаються при застосуванні терапевтичних доз ЛЗ.
Діамінопіримідини впливають як на безстатеві, так і на тканинні форми плазмодіїв, ушкоджують гамонти всіх видів плазмодіїв, можуть блокувати спорогенез в організмі комара, діють на джгутикові форми лейшманій.
Фармакокінетика. Діамінопіримідини добре всмоктуються з ШКТ при прийомі всередину, характеризуються високою біодоступністю, добре проникають до органів, тканин, у біологічні рідини, проходять гістогематичні бар'єри, проникають в грудне молоко, метаболізуються в печінці, виводяться переважно нирками.
Резистентність. Стійкість до діамінопіримідинів у мікроорганізмів (бактерій і найпростіших) розвивається досить швидко.
Місце в антимікробній терапії. Діамінопіримідини в монотерапії застосовуються обмежено. їх застосування визначається переважною активністю (антимікробною або антипротозойною) і особливостями фармакокінетики.
Піриметамін застосовується для лікування і профілактики малярії і для лікування токсоплазмозу, проте при протозойних інфекціях діамінопіримідини рекомендується поєднувати з сульфаніламідами.
Діамінопіримідини застосовуються в комбінації (частіше у фіксованих лікарських формах) з іншими антимікробними ЛЗ:
► із сульфаніламідами – для лікування бактерійних інфекцій, медикаментозно-стійкої малярії, пневмоцистної пневмонії;
► з дапсоном – для лікування пневмоцистної пневмонії;
► з рифампіцином – для запобігання розвитку стійкості до рифампіцину, в першу чергу у стафілококів і туберкульозної палички.
Протипоказання: гіперчутливість; вагітність, годування груддю; застосування у дітей до трьох місяців; захворювання кровотворної системи; порушення функції нирок.
Особливості застосування. Гіперчутливість є перехресною до всіх діамінопіримідинів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діамінопіримідини“ на сторінці 1. Приємного читання.
