Інтерферони й індуктори інтерферонів

Протиінфекційні лікарські засоби

Протипоказання: гіперчутливість; важкі захворювання ССС; важкі захворювання печінки і нирок (декомпенсований цироз печінки, печінкова і ниркова недостатність); захворювання щитоподібної залози; епілепсія, психічні захворювання; вагітність і період лактації; порушення кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія).

Побічні ефекти. Можуть бути наслідком індивідуальної непереносимості (гіперчутливості), передозування або тривалого застосування інтерферонів, мають оборотний характер, а їх вираженість залежить від дози того чи іншого ЛЗ:

► грипоподібний синдром (погіршення загального стану, підвищення температури тіла, озноб, гіпергідроз, слабкість, стомлюваність, сонливість, апатія, астенія, міалгія, артралгія, головний біль);

► ССС: транзиторна артеріальна гіпо- і гіпертонія, аритмії і тахікардія;

► ЦНС: судоми, галюцинації, запаморочення, депресія, тривожні стани;

► периферична нервова система: парестезії, нейропатії, тремор, втрата чутливості;

► ШКТ: зниження апетиту, нудота, блювання, біль у животі, здуття живота, посилення моторики кишечника, печія;

► шкірні покриви: шкірні висипання і свербіння, висип, кропив'янка, сухість шкірних покривів, випадання волосся, ціаноз, периферичні набряки;

► зміна лабораторних показників: лейкопенія, тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну і гематокриту; підвищення рівня деяких печінкових ферментів, білірубіну і лужної фосфатази в сироватці крові; протеїнурія, альбумінурія, підвищення рівня сечовини, креатиніну і сечової кислоти в крові (рідко).

Пегасис – кон'югат інтерферону а-2а з біс-монометоксиполіетиленгліколем. Вводять підшкірно один раз на тиждень. Рекомендований для лікування хворих на хронічний гепатит С без цирозу або з компенсованим цирозом у дорослих.

Принципово новим напрямом є використання Інтерферону-В для лікування розсіяного склерозу, який відноситься до групи хронічних демієлін-

ізуючих захворювань нервової системи. Зустрічається ця патологія досить часто, особливо у молодому віці, і швидко призводить до інвалідизації.

Бетаферон. Недавно для практичного застосування при розсіяному склерозі був запропонований інтерферон β-1 b, одержаний методом генної інженери. Відповідний препарат одержав назву "бетаферон". Передумовою для випробування даного цитокіну стали дані про те, що віруси виконують певну роль (можливо, як чинник тригера) в розвитку розсіяного склерозу. Основою сучасного лікування цього захворювання є імунотерапія. Проте серед комплексу вживаних засобів тільки бетаферон виявився дійсно ефективним препаратом: помітно зменшує частоту і тяжкість загострень і уповільнює прогресування захворювання. Відповідно знижується частота госпіталізації хворих. Бетаферон – перший лікарський засіб для лікування ремітуючого і повторно-прогресуючого розсіяного склерозу.

Вводять препарат підшкірно. Дозують у міжнародних одиницях.

Переноситься він звичайно добре, проте часто відзначаються реакції в місці його введення (почервоніння шкіри, болі), тому слід міняти місця ін'єкцій. Нерідко виникають лихоманка, загальна слабкість, м'язові болі (грипоподібний стан). Іноді розвиваються лімфопенія, анемія, нейтрофілопенія, тромбоцитопенія. Можливі порушення менструального циклу.

Група високо- і низькомолекулярних природних і синтетичних сполук, що стимулюють продукцію ендогенних інтерферонів. До них, крім вірусів, багатьох бактерій, рикетсій, екстрактів грибків, відносять різні хімічні речовини. Останні часто є полімерами, подвійними нуклеозидами. Інтерфероногени стимулюють утворення власних інтерферонів у відповідних тканинах організму і, що дуже важливо, вони не мають антигенності, володіють строгою видо- і тканиноспецифічністю. Синтез індукованих ендогенних інтерферонів в організмі збалансований і піддається контрольно-регуляторним механізмам (репресор-трансляції), що забезпечують захист організму від перенасичення інтерферонами.

Індуктори інтерферонів мають ряд переваг у порівнянні з інтерферонами:

► не чинять антигенної дії (на відміну від рекомбінантних інтерферонів);

► сприяють синтезу збалансованої кількості ендогенних інтерферонів (це запобігає розвитку ПЕ, зумовлених введенням надмірних доз екзогенних інтерферонів);

► одноразове введення приводить до тривалої продукції ендогенних інтерферонів у терапевтичних дозах (для досягнення аналогічного ефекту екзогенні інтерферони необхідно вводити багато разів);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтерферони й індуктори інтерферонів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів
  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби