Фторхінолони, синтезовані шляхом введення в молекулу хінолону нафтиридину одного, двох або трьох атомів фтору, за своїми властивостями принципово відрізняються від нефторуючих сполук. Завдяки широкому антимікробному спектру дії, хорошим фармакокінетичним властивостям і низькій токсичності, фторхінолони широко застосовуються при лікуванні бактерійних інфекцій різної локалізації.
Синтезовано значну кількість таких препаратів: ципрофлоксацин, норфлоксацин, еноксацин, пефлоксацин, ломефлоксацин, офлоксацин та ін. Вони є високоактивними антибактеріальними засобами широкого спектра дії. Чинять бактерицидну дію на грамнегативні бактерії, зокрема на гонококи, кишкову паличку, шигели, сальмонели, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter, Haemophilus influenzae, синьогнійну паличку, мікоплазми, хламідії й ін. Відносно грампозитивних бактерій менш активні.
Останніми роками з'явилася "нова" група фторхінолонів (респіраторних III–IV покоління – грепафлоксацин, левофлоксацин, геміфлоксацин, гатифлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, тровафлоксацин та ін.), відмітною особливістю яких, поряд з високою активністю відносно багатьох грамнегативних бактерій, є підвищена активність відносно грампозитивних мікробів, атипових мікроорганізмів та анаеробів.
У зв'язку з розвитком важких небажаних реакцій, що виявилися після проведення широких міжнаціональних, багатоцентрових (у більшості випадків контрольованих) випробувань, деякі ЛЗ (темафлоксацин, клінафлоксацин, грепафлоксацин, тосуфлоксацин, тровафлоксацин) були відкликані фірмами-виробниками з фармацевтичного ринку або одержали істотні обмеження на застосування.
Механізм антибактеріальної дії фторхінолонів відрізняється від дії інших антимікробних ЛЗ і полягає в інгібуванні бактерійних ферментів топоізомераз Ii і IV (зокрема ДНК-гірази – топоізомерази II), що порушує реплікацію ДНК і відповідно – утворення РНК. Все це перешкоджає росту і розмноженню бактерій. Фторхінолони мають достатньо виражений постантибіотичний ефект – продовження антимікробної дії після видалення ЛЗ із середовища. Тривалість даного ефекту залежить від виду мікроорганізму і величини раніше діючої концентрації.
Фармакокінетика. Всі фторхінолони швидко всмоктуються в ШКТ, при цьому їда дещо уповільнює всмоктування препаратів, але не впливає на повноту всмоктування. Фторхінолони достатньо довго циркулюють в організмі людей (для більшості препаратів ΡΛ складає 5-10 годин), що дозволяє призначати їх двічі на добу. У деяких фторхінолонів (спарфлоксацину, руфлоксацину, моксифлоксацину) Т½ в крові значно більший, у зв'язку з чим можливе їх застосування один раз на добу і рідше. Всі фторхінолони метаболізуються в організмі, ряд метаболітів має деяку антимікробну активність.
Фторхінолони надходять:
► у тканини ШКТ, сечостатевих і дихальних шляхів, легені, нирки, синовіальну рідину (концентрації складають більше 150 % відносно сироваткових);
► у мокроту, шкіру, м'язи, матку, запальну рідину і слину (концентрація фторхінолонів – 50-150 % відносно сироваткових);
► у СМР, жир і тканини ока (концентрація – менше 50 % відносно сироваткових);
► у різні клітини: поліморфноядерні нейтрофіли, макрофаги, альвеолярні макрофаги (концентрації у 2-12 разів перевищують позаклітинні, що має важливе значення при лікуванні інфекцій з внутрішньоклітинною локалізацією мікроорганізмів).
Фторхінолони виводяться нирками, позанирковими механізмами (біотрансформація в печінці, екскреція з жовчю, виведення з фекаліями й ін.). Виведення фторхінолонів нирками відбувається різними механізмами: разом з клубочковою фільтрацією, деякі ЛЗ (ципрофлоксацин, офлоксацин, ломефлоксацин, норфлоксацин, еноксацин) активно секретуються в канальцях нирок, а інші (пефлоксацин, спарфлоксацин) піддаються канальцевій реабсорбції. При екскреції фторхінолонів нирками в сечі створюються високі концентрації, достатні для пригнічення чутливої до них мікрофлори протягом довгого часу.
Помірно зв'язуються з білками плазми.
Порівняльна фармакокінетика фторхінолонів наведена в таблиці 1.6.
Місце в антимікробній терапії. Застосовуються фторхінолони при інфекціях сечовивідних, дихальних шляхів, інфекціях, які передаються статевим шляхом, інфекціях ШКТ, викликаних мікроорганізмами, чутливими до фторхінолонів; у пацієнтів з нейтропенією; при туберкульозі; для профілактики інших інфекцій (ендокардит, лепра, офтальмологічні інфекції тощо); як профілактичний засіб у перед- і постопераційному періодах.
Таблиця 1.6.
Основні параметри фармакокінетики фторхінолонів
| Ципрофлоксацин | Всередину, в/в | 50-80 | 3-4,5 | + | Нирки | 2 |
| Норфлоксацин | Всередину | 30-40 | 4-5 | + | Нирки | 2 |
| Офлоксацин | Всередину | >90 | 5-7 | + | Нирки | 2 |
| Пефлоксацин | Всередину, в/в | 100 | 9 | + | 2 | |
| Ломефлоксацин | Всередину | >95 | 8 | ± | Нирки | 1-2 |
| Еноксацин | Всередину | 80-90 | 3-6 | Нирки | 2 | |
| Гатифлоксацин | Всередину | 96 | 8 | Нирки | 1 | |
| Геміфлоксацин | Всередину | 70 | 8 | 1 | ||
| Левофлоксацин | Всередину | 99 | 6,9 | Нирки | 1 | |
| Моксифлоксацин | Всередину | 86 | 12,1 | Нирки, кишечник | 1 |
Примітка: + – проникає добре тільки при запаленні, (±) – проникає погано (зокрема при запаленні).
Важливі переваги фторхінолонів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фторхінолони“ на сторінці 1. Приємного читання.
